1 листопада ц.р. епіцентром суспільних подій в Україні став Львів, де громадськість міста гідно відзначила 84-у річницю проголошення Західно-Української Народної Республіки.

Вже з самого ранку біля Народного дому молодіжна організація Пласт розпочала теренову гру Листопадовий Чин, відтворюючи події 1918 року у Львові. В акції брали участь команда хлопців та команда дівчат близько 500 осіб віком від одинадцяти до вісімнадцяти років. Ці команди ділилися на групи по чотири-п’ять осіб, які змагалися за перемогу. Повстанці повинні були не лише захопити стратегічні обєкти, які були взяті в 1918 році, але й подолати низку перешкод: запитання на історичну тематику, які безпосередньо стосувалися Листопа-дового Чину 1918 року, різноманітні завдання на кмітливість. Кожна команда повинна була захопити десять обєктів: Галицьке намісництво (Львівська ратуша), зброярню (музей Арсенал), казарми (військова частина по вул. Лисенка та гуртожиток міліції по вул. Кривоноса), Головну пошту, телеграф, банк (вул. Листопадового Чину), Цитадель та інші об’єкти.

Пізніше на Личаківському цвинтарі відбулося перепоховання президента Західно-Української Народної Республіки Євгена Петрушевича, військового міністра Дмитра Вітовського та його ад’ютанта, четаря Української Галицької Армії Юліана Чучмана. Раніше керівники ЗУНР, які померли в різні роки минулого століття, були поховані на одному з цвинтарів Берліна. Нагадаємо, Євген Петрушевич помер в 1940 році, а його соратники Дмитро Вітовський та Юліан Чучман трагічно загинули в авіакатастрофі ще в 1919 році. Увесь цей час їхніми могилами в Німеччині опікувалися члени Спілки українців у Німеччині та Братство охорони воєнних могил Броди-Лев, засноване 50 років тому у Нью-Йорку. Саме ці організації і організували перепоховання останків діячів ЗУНР. На це пішло 3 роки після численних листів та телефонних дзвінків до Києва, Берліна і Львова. І ось тепер урни з прахом Дмитра Вітовського та Юліана Чучмана переховано у Стіні пам’яті меморіалу воякам УГА, а останки Євгена Петрушевича захоронені у спеціально побудованій для цього каплиці.

За словами провідника Братства Броди-Лев Юрія Ференцевича, планується також повернути з чужини в Україну останки інших великих мужів нашого народу. Зокрема, Симона Петлюри, Павла Скоропадського, Євгена Коновальця, Степана Бaндери...

Згодом, на тому ж таки Личаківському цвинтарі відбулася спільна польсько-українська панахида. На могилах вояків УГА та Орлят львівських панахиду відправили глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар та львівський римо-католицький кардинал Марян Яворський. Ця спільна молитовна відправа мала засвідчити примирення нащадків та взаєморозуміння і поєднання віруючих двох Церков у вирішенні спільних етнічних проблем.

Треба сказати, що спільна панахида на Личакові стала ніби символічним продовження круглого столу, який зібрав у Львові майже 100 українських та польських відомих громадських діячів. Прикметно, що дискусія про суперечливі періоди в історії двох народів відбулася саме 1 листопада, тобто в день 84-річчя проголошення ЗУНР. Про цей характерний збіг наголошували як українці, так і поляки. Причому, на думку однієї з учасниць круглого столу Богуміли Бердиховської, "цей день дуже багато важить в українській історії. Водночас, він трагічний в історії двох народів, адже 84 роки тому українські й польські вояки воювали один проти одного". Та як зазначив колишній лідер польської профспілки Солідарність, екс-міністр Польщі у справах національних меншин і колишній львів’янин Яцек Куронь, українцям та полякам належить почати нову історію своїх відносин із того, що нас зближує, а не роз’єднує, якщо ж і далі ятрити старі історичні рани, то це неминуче заведе обидва народи у глухий кут.

Звичайно, однією з основних тем, які обговорювалися під час "круглого столу", були некоректні висловлювання та некомпромісні кроки з боку обох сторін щодо польських військових поховань на Личакові. На думку учасників конференції, саме такі дії деяких представників львівської та польської влад могли стати новим витком у продовженні історичного конфлікту. Той же Яцек Курень, демонструючи своє ставлення щодо Орлят львівських заявив, що найкращим вирішення цієї проблеми був би напис на польських могилах: "Геройськи полягли. У боротьбі за незалежність. У братовбивчій війні"...