Спостерігаючи за тим, як нині оновлюється Київ, і радію, і душа плаче. Радію тому, що міська адміністрація з архітекторами знайшли вірний підхід, щоб зберегти шедевр столичних воріт у старовинне місто – себто споруду київського вокзалу. Тепер він посяде гідне місце серед інших пам’яток історії та культури міста.

Та, на жаль, будівництво інших споруд в історичному центрі Києва, “нашпигованому” археологічними скарбами різних епох, викликає занепокоєння і... обурення. Святі місця руйнують і сплюндровують сучасні герострати. Недаремно, перебуваючи нещодавно в Києві, президент Міжнародного союзу архітекторів Вассіліс Сгутас зауважив: “Міське середовище – це не вакуум. І, може, будинок, що зводиться між соборами Софійським і Золотоверхим Михайлівським, буде красивим. Та вважаю, що невірне саме рішення – розташовувати таку здоровенну будівлю, як Готель “Інтерконтиненталь”, між двома соборами. Потрібно берегти і захищати історично сформоване міське і архітектурне середовище”.

На жаль, культ реконструкції (а не реставрації) історичного центру Києва прогресує. Древнє європейське місто будівництвом багатоповерхівок перетворюємо в силует висотних частоколів, нетипових для нас. Знищуємо його національне обличчя, так би мовити, “гуманними” методами – ущільненою забудовою новітніми монстрами в історичних кварталах. Так, старовинні будинки спотворять і нові надбудови – мансарди. Ударними темпами зводяться двоповерхові підземні гаражі навіть під стінами Софійського собору! Це фактично підкоп під прадавню святиню. В результаті заявилися тріщини і на стінах дзвіниці і в самому соборі. Це_ прискорить його руйнування часом!

Готується реконструкція старого кварталу Хрещатика. А це знову надбудови та знесення міцних стін будівель столітньої давности у двоярусному дворику. Приглядаються і до Дитинця Верхнього міста, де існують залишки підмурків палацу часів Київської Руси (пров. Десятинний, 3-5), щоб звести тут 7-поверховий будинок. Ось яка дяка археологічній пам’ятці! Така ж подяка горе-архітекторів і Нижньому місту (Подолу) – облаштували сучасним монстром церкву св. Миколи Притиска. Не замислюються вони, що старовинний центр, який вже оголошений історико-архітектурною пам’яткою, слід залишити нащадкам, а демонструючи його туристам ще й можна отримувати солідні кошти для подальших реставраційних робіт. Тож будемо рівнятись на оновлений вокзал і надалі дотримуватись міжнародного та національного законодавства про охорону культурної спадщини!