Життя і творчість українськоь громаду у Татарстані

Петро Струк

У місті Нижнекамськ у Татарстані, якому щойно 36 років він заснування, та котре саме ці ж виходці з України будували, знайшлися люди у серцях яких жеврів огонь любови до рідного краю, до рідного краю, до рідної української мови, зібрали коло себе гурток свідомих і жертвенних молодих людей, створили українське товориство й дали назву “Вербиченька”, метою булом дати українським дітям, а також й старшим, пізнати у правдивому світлі українську історію, культуру, традицію а головне українську мову у так званій недільній школі.

Чому дали товариству назву “Вербиченька”. В українських народніх піснях часто згадується верба-вербиченька, а також калина, тож “без верби й калини нема України”. Хай вербиченька пригадує нам Україну. Цей гурток – товариство “Вербиченька” за кропіткою працею патріотів-ентузіястів, невтомних і ідейних працівників, а саме таких, як: завзятий козарлюга Євген Вікоторович Савенко, лікар по професії, не заступима права рука його вчителька Людмила Валентунівна Найденко, Сергій Качуровський, Л. Брила та інші, росте і розвивається з кожним роком, з кожним днем. Та промотором усіх дій товариства є завжди готова, енерґійна заступниця голови Раїса Іванівна Степанова. Без неї не обходиться ні одне підприємство, ані одна подія. Під сучасну пору товариство має три відділи, а саме: хор із 30 осіб, який має за собою вже гарні успіхи, молодіжний спортивний гурток та недільну школу, яку провадить вчителька Найденко. За п’ять років існування школи число учнів значно збільшилось і з кожним роком батьки, котрі навіть не говорять дома українською мовою приводять своїх дітей до школи, а при тім і самі приходять на вечірні гуторки, щось в роді семінарів, на яких ознайомлюються з історією, літературою та традиціями України. Хор виступає з концертами не тільки у свойому місті, на концерти приходять не тільки українці, але також й інші національності, котрі насолоджуються українською піснею. Хор виїзджає до інших міст та бере участь у різних фестивалях, де змагається з іншим національностями за перше місце. І так здобув першу нагороду в Казані, столиці Татарстану, де змагалось кільканадцять колективів. Був запрошений також і брав участь у всеросійському фестивалі-конкурсі в Москві, де на превелику радість здобув друге місце, одержали диплом лавреатів, багато подарунків та медаль. Не менше оплесків одержали також і в Ст. Петербурзі. Та вершком слави сприймається запрошення до столиці України Києва, брати участь у відзначенні десятої річниці незалежности України. Тож дорогі нам, далекі по відстані але так близькі по крові та духу браття і сестри наші, з глибокої душі бажаємо Вам багатьох успіхів у дорогій нашій столиці та у майбутньому. Щасти Вам Боже.

Розвивайся вербиченько

Та будь зелененька,

Хай радіє й гордиться,

Україна Ненька

 

Організатори літературно-медичної зустрічі, присвяченої Іванові Котляревському, зліва: член Ради товариства Вербиченька” Л. Брила, Є. Раковцева, Вітик Савенко, голова товариства Вербиченька” Євген Савенко, Г. Артемєва, вчителька недільної школи Людмила Найденко. Нижнєкамськ, 2 грудня 2000 р.