Зло залишається злом вічно

Й. Сірка

У половині травня на канадському й американському телебаченніпоказали телевізійну серію „Постання зла” у двох частинах про Адольфа Гітлера. Через 58 років після закінчення Другої світової війни фільм повернув сучасників у час, коли до влади у Німеччині прийшов Гітлер, який спричинив стільки лиха людству, і зокрема жидам. Фільм пригадав, що саме за влади нацистського режиму вперше було вжито в концентраційних таборах газові камери, щоб знищувати людей. І саме того ж тижня в українських газетах з’явилася вістка про те, що у ВР України було ухвалене більшістю Звернення до українського народу стосовно Голоду в Україні 1932-33 рр. Із присутніх 410 „народних” обранців на спеціальному засіданні ВР за Звернення проголосували 226, а не голосували 184! Що комуністи не будуть голосувати, то можна було сподіватися, бо ж це КПУ тільки за назвою, а за ідеологією вона залишається й надалі ленінською (большевицькою), тобто чужою! І не дивно, що горе українського народу, яке завинила коли не вона сама, то її рідна попередниця, не є горем КПУ. Але дивуєшся: кого ж представляють депутати партій, які не голосували або вийшли із залу засідань, – “Трудова Україна” (40), “Регіони України” (23), “Батьківщина” (18), СПДУ(о) (16), “Європейський вибір” (15), “Народний вибір” (15) та позафракційні (12)?!
Якщо нацисти вперше в історії вжили газ, щоб нищити жидівське населення, то комуністи-большевики були першими в історії людства, що голодом „втілювали” свої комуністичні ідеї, за що заплатило голодною смертю від 8 до 12 мільйонів українців. Голодний голокост нічим не кращий від газового! Різниця лише в тому, що над нацистськими злочинцями відбувся Нюрнбергський процес, який засудив злочинний режим, а в Україні представникам подібного злочинного режиму ще й сьогодні стоять пам’ятники, а деякі нащадки злочинної партії та її спадкоємці належать доВР України!

Нам слід ще багато вчитися від інших, і зокрема від молодої Ізраїльської держави, яка пережила голокост жидівського народу, має різні політичні партії, але постійно пригадує і своїм, і чужим, що голокост – це не романтичний епізод, а трагедія народу! Злочин залишиться злочином на віки вічні! Нехай залишиться на совісті тих „народних” депутатів, які вирішили утриматися від голосування у справі українського Голокосту. Кажуть у народі: нехай Господь їм віддячиться! Сподіваймось, що виборці будуть пам’ятати, для котрих партій злочин над людяністю не вартий його засудження! Дивує лише те, що за 13 років незалежности ще так багато комунізму залишилось у душах декотрих депутатів, і то таких, що вже до демократів себе записали і готові на вулицю бігти, щоб „демократично” протестувати проти Президента, а найбільший політичний Голодомор українського народу 1932-33 рр. їх не зворушує!