Рефлексії перед 33-им Крайовим З’їздом УНО і БО

Мґр М. Ромах

Дещо про Історію УНО

Минуло майже 70 років від часу заснування Українського Національного Об’єднання Канади. УНО було засноване 17 липня 1932 р. на історичному зібранні в інституті ім. Грушевського в Едмонтоні.

Ця новостворена організація відігравала і відіграє важливу роль в житті української громади в Канаді. Вона заснувала першу українську Кредитову Спілку “Нова Громада” у Саскатуні в 1939 р., підтримувала воєнні зусилля Канади у Другій світовій війні, була членом-засновником Комітету Українців Канади в 1940 р. і була членом-засновником Світового Конґресу Вільних Українців в 1969 р.

Кинуто клич єдности до розчленованої української громади і цей клич знаходить позитивний відгук і твориться організація під назвою Українське Національне Об’єднання Канади, першим головою якої обрано Олексу Григоровича. До першої Екзекутиви входять також Стефан Васкан – заступник голови, Василь Гультяй – секретар, Петро Габа – скарбник і Володимир Купченко – член управи.

Твориться 91 філія по цілій Канаді від океану до океану, які стають центрами української культури, громадського і політичного життя української громади і її участи у канадському житті.

З рядів членства УНО вийшло багато провідних і визначних людей в українській громаді і житті Канади, як наприклад, Антін Глинка – посол Канадського Парламенту, або сенатор Павло Юзик. Вийшло також багато професорів, артистів, музикознавців та інших професіоналістів. УНО завжди піддержувало українську культуру, включаючи народні танці, писанкарство, хори, оркестри, театри, опери. Друкованим органом УНО був “Новий Шлях”. УНО підтримувало бібліотеки, музеї, заснувало Осередок Культури і Освіти у Вінніпегу, який став джерелом інформації і збереження музейних експонатів. УНО не забувало за батьківщину українського народу – Україну і піддержувало її у змаганнях за здобуття волі і створення української суверенної держави.

Для задокументування діяльности організації УНО видало історію своєї праці під заголовком “На шляху до національної єдности” у двох томах.

Роля УНО ще не закінчена і вимагає дальшої праці в нових обставинах і з застосуванням нових методів діяльности.

Думки перед 33-им Крайовим З’їздом

Роздумуючи над цією короткою історією УНО, насуваються певні думки перед 33-им Крайовим З’їздом УНО і БО.

Організацію УНО в Канаді заснували еміґранти з України, в більшості колишні воїни українських армій, члени стрілецької громади. Вони ставили перед собою ціль організувати українських еміґрантів, бо розуміли, що тільки в організований спосіб можна буде зберегти українську ідентичність в країні нового поселення.

Чому УНО проіснувало майже 70 років і ще далі є важливим чинником української громади в Канаді?

Засновники УНО і БО були глибоко свідомомими патріотичними особами, віддананими українській справі, які були готові віддати свої зусилля, знання і допомогти фінансово організованій громаді, щоб розпорошеним українцям в людському морі нової країни не загубитись і не допустити до зникнення української субстанції. Вони розуміли, що бути добрим українцем і добрим канадцем не творить жодного конфлікту, який ставив би їх в суперечне становище в Канаді. Цей факт залишається важним і сьогодні. Вони стараються зберегти українську мову, виходячи із заложень, що народ, який тратить свою мову, з часом зникає як народ і зливається з іншими народами. Люди вивчають різні мови. Чому українці не могли б володіти українською і англійською мовами. Це робить людей навіть більш цінними. Шевченко писав: “чужого научайтесь, свого не цурайтесь”. Треба тільки хотіти і ці труднощі можна побороти.

Кажуть, що ґенерації міняються приблизно що 25 років. Від часу заснування УНО на сцену життя вийшла вже третя, а може четверта ґенерація. Кількість вихідців з України постійно зменшується. Але нові покоління народжені вже в Канаді, якщо виявлять таку посвяту до збереження українства як їх попередники, зможуть ще вдержати організацію УНО живою і корисною для української громади на довгі роки. Щоб цього досягнути треба хотіти це осягнути і змагати до цього. Хто не додержується засади “хотіти і змагатись в житті”, той не багато осягає. Тому залишається виклик попередній ґенерації: Будьте гідними наслідниками своїх попередників. Будьте будівничими українського громадського життя в Канаді.

Шануймо минуле і будуймо майбутнє.