Зиновій Квіт,

голова Української Світової Спілки

Професійних Учителів (УССПУ)

Не будемо переконувати читачів про критичний стан української мови як в Україні так і в діяспорах. Загроза велика. Загине українська мова, загине й український нарід і підтвердиться пересторога поета Володимира Сосюри: “без мови рідної й народу рідного немає’. А нація ми велика, бо, згідно з проф. В. Кубійовичем, нас у світі біля 65-мільйонів (шістдесят п’ять). Тут напрошується порівняти себе з п’ять разів меншою жидівською нацією, яка здобула в світі колосальні впливи. Жиди, зорганізувавши свою державу Ізраїль, не мали державної мови. Вони відродили іврит, уряд видав розпорядження вивчити цю мову протягом двох років, бо від цього залежатиме одержання державної праці. Їм можна тільки поґратулювати.

Ірляндці позбуваються накиненої їм англійської мови. Мер столиці Ірляндії Дубліна заявляє: Я є останній мер міста Дубліна, який говорить англійською мовою.

Є такі, які кажуть: я в Америці, чи в Канаді, чи деінде і з української мови не буду їсти хліба, тому українська мова мені непотрібна. В мене є приятелька не українка, я думаю з нею одружитися, тому мені українська мова непотрібна. Я ходжу до української церкви, але мій чоловік не української церкви, але мій муж не українець, він не розуміє української мови, тому він не ходить до нашої церкви, бо зле чується в цій церкві. Ми в Америці, Канаді, Бразілії, Арґентіні чи Росії, тому нам української мови не потрібно.

У чужих краях українські діти ходять до чужих шкіл. Це зрозуміло, що дитина виростає в чужому середовищі і що вплив мови даної країни дуже сильний. Українській дитині бракує українського слова, щоб себе добре висловити, тому діти автоматично переходять на чужу мову, бо їм легше, а особливо тоді, коли вони стрічаються з ровесниками. Але і на це є рада, як є охота і розуміння.

Є держави, де проживає багато українців, ці держави створюють такі обставини, щоб свою рідну мову занехати, а прийняти чужу за рідну. Такий процес відбувається в теперішній Росії-Московії, де мільйони українців не мають своїх шкіл.

Ще більше прикладів можна навести щодо руйнування рідної мови, а з руїною мови приходить руїна народу і нації. Ми вже бачимо, що користь з відчужених від свого кореня українців має чужина. Вони стають погноєм для інших народів, а український нарід збіднюється. Дехто з відчужених навіть ворожо ставиться до оборонців української мови. І це все є дуже болючим явищем.

Тут хочемо зазначити, що нічого злого немає у вивченні інших мов. Я особисто вивчив 5 мов і з легкістю ними послуговуюся і це мені ніколи не шкодило а, навпаки, допомагало. То не значить, що я ставлю вимогу до кожного українця, де б він не проживав на земній кулі, що він мусить вивчати більше мов. Але таки свою рідну українську мову кожна українка і кожен українець мусить знати. Треба все пам’ятати слова Т. Шевченка: “… і чужому научайтесь, свого не цурайтесь”. Кожна культурна українська людина мусить знати свою українську мову. Українець мусить знати, що він належить до 65-мільйонного українського народу, розкиненого по широкому світі. Є дані, що кожний третій українець живе поза Україною, викинений ворогами українського народу.

Отже кілька порад, як змінити стан української мови в українському народі під сучасну пору, щоб український нарід був повноцінним народом і не зник в чужому морі:

Українська Церква по широкому світі негайно мусить ввести українську мову у Богослужби і в проповідях священиків. А коли в церкві є мішані подружжя, то ввести курси української мови для них, щоб вони вивчили українську мову як другу і в той спосіб стали більш культурними і збагаченими та й доказали, що вони є здібними і розумними людськими істотами, а не шовіністами і ненависниками всього українського таки в українському середовищі. Тепер є можливість мати такі курси при кожній нашій парафії в Америці, Канаді чи деінде, бо приїхали з України професійні вчителі, які заробляють на життя нераз дуже брудною роботою. Їм дати працю при наших парафіях і на це повинен бути створений Митрополичний чи Дієцезіальний Фонд.

Українська Світова Спілка Професійних Учителів (УССПУ) розпочала в Україні табори української мови для українських дітей, які відстають від рідної мови. Цього літа вже відбудуться 4 такі табори. З Америки, Канади чи інших країн треба вислати наших дітей на такі табори в Україну, щоб вони пізнали рідний край та набрались українського духа.

Українська Держава мусить заопікуватися українським народом, який живе поза Україною.