Лариса
Гринда
24
вересня ц. р. президент Світового Конгресу Українців Аскольд Ло-зинський
зустрівся з Президентом України Леонідом Кучмою у Нью-Йорку, де обговорив
ряд питань і проблем, які цікавлять українську діаспору стосовно політичної
та економічної ситуації, що склалася в Українській державі. Перед цим до
Президента Кучми було надіслано відкритого листа від СКУ, в якому порушено
усі ці питання (повний текст листа надрукований на стор. 5). Під час свого
перебування у Торонто 28 вересня ц. р. пан Аскольд Лозинський дав прес-конференцію
представникам мас-медії, підбивши підсумки згаданої зустрічі. Прес-конференція
відбулася у новому офісі СКУ, який розмістився у домівці УНО на вулиці
Еванс, 145.
На
початку прес-конференції пан Лозинський розповів про те, як проходила зустріч
із Президентом Кучмою. На жаль, через брак часу обговорити усі висловлені
у листі питання не вдалося, тому було зроблено акцент на трьох основних.
Насамперед,
це угода про Єдиний економічний простір. Ще перед підписанням Світовий
Конгрес Українців висловив свою незгоду із позицією української сторони
щодо згаданого договору, який може перешкодити інтеграції України у європейсько-атлантичні
структури, у СОТ і навіть може стати загрозою суверенітету держави. Як
сказав пан Лозинський, відповідь Леоніда Кучми була дуже короткою: “Прочитайте
угоду”. Тобто, прочитайте саму угоду, а не те, що передбачалося, що буде
у цій угоді. На тлі цього розвинулася дискусія. Сьогодні позиція СКУ щодо
згаданого договору не є однозначною і є трохи відмінною від тієї, яка була
напередодні укладення. Очевидним є те, що всі стверджують: цієї угоди не
треба було підписувати, бо вона жодної користи Україні не дає. У мене склалася
думка, зауважив пан Лозинський, що український Президент підписанням цієї
угоди підштовхує Європейський Союз до якихось конкретних рішень щодо співпраці
з Україною. Нещодавно в Україні перебував з візитом комісар Європейського
Союзу пан Гюнтер Верхеґен, але, на жаль, він не запропонував Українській
державі нічого, і на сьогоднішній день весь український ринок збуту – це
колишні республіки Совєтського Союзу. У Європі Україна торгує тільки металом,
але на довшу мету робити цього не можна, – Українамусить
мати ринок збуту свого готового продукту. Наразі важко передбачити, зауважив
пан Лозинський, чи Президент у цьому виграє, чи програє – чи Європейський
союз прискорить рішення щодо асоційованого членства України, чи ні. Він
додав: єдине, що я можу сказати, прочитавши цей договір, що, на мою думку,
він накладає на Україну мінімальну відповідальність. Пан Лозинський згадав
про позитиви угоди, а це, зокрема, те, що згаданий договір має допомагати
Україні при вступі до Світової організації торгівлі і не сміє перешкоджати
в інтеграції з іншими структурами, наприклад з Європейським Союзом.
Наступним
порушеним на зустрічі з Леонідом Кучмою питанням стало відзначення Голодомору
1932-1933 років. Україна планує внести на Генеральну Асамблею ООН резолюцію
про Голодомор – визнання українського Голодомору геноцидом, злочином проти
людства. Щодо цього є певні проблеми, оскільки резолюції не підтримує Америка,
а разом з нею і Канада та країни Європи. Правдоподібно, ці держави не підтримають
Україну. А причина цього, на жаль, дуже проста і кон’юнктурна – Америка
прагне пітримки Росії в Іраку, а Росія шалено проти цієї резолюції. СКУ
вже домовився з Україною, що програти на Генеральній Асамблеї ми не маємо
права, тому якщо ми побачимо, що виграшу не буде, то резолюції вносити
не будемо, а внесемо її лише у декларативній формі. У міжчасі ми намагаємося
впливати на уряди США, Канади та європейських країн, щоб вони підтримали
резолюцію України. Одночасно ми звернули увагу на відзначення Голодомору
в Україні, підкресливши, що поєднання найбільшого злочину проти людства
з іншими репресіями є несумісним, бо применшує його вагу. Український Голодомор
забрав життя 7-10 мільйонів людей, за чисельністю є найбільшим злочином
усього людства і повинен бути визнаний геноцидом українського народу. Я
думаю, сказав пан Лозинський, що після нашої зустрічі вдалося переконати
Президента, що меморіал, присвячений Голодомору 1932-1933 років, повинен
увічнювати лише цю трагічну сторінку в історії і мусить бути споруджений
на видному, престижному місці в Києві, щоб не лише кияни знали і приходили
до нього, але й усі ті, хто відвідує столицю України.
Щодо
визнання воюючою стороною ОУН-УПА та І Дивізії УНА, Леонід Кучма підкреслив,
що він підтримує це питання. На що Аскольд Лозинський зауважив, що може
бути просто підтримка і може бути активне лобіювання закону у Верховній
Раді з боку Президента. І це дві різні речі. Пан Кучма не задовольнив учасників
зустрічі своєю відповіддю, додавши, що він вніс проект до українського
парламенту, а тепер, мовляв, нехай “Наша Україна” впроваджує його далі,
бо все одно прихильники блоку Віктора Ющенка і діаспора зокрема, якщо закон
пройде, вважатимуть це заслугою “Нашої України”. Президент висловив жаль
до української діаспори, яка критикує його з кожної точки зору, а не дає
йому кредитів за те, що він зробив.
Також
було згадано про відзна-чення річниці Переяславської ради у наступному
році. Пан Лозинський поставив вимогу Леонідові Кучмі, що в Україні не будуть
споруджуватися пам’ятники цареві на “прославу” цієї події. Президент запевнив
присутніх, що відзначення, як він сам сказав, цієї ганебної річниці відбудеться
у Переяславі у суто науковій площині.
Наступною
заторкнутою на зустрічі у Нью-Йорку проблемою стала недостатня українізація
України і незрозуміле протегування Української Православної Церкви Московського
Патріархату. Незважаю-
чи на те, що Президент наголошував,
що усі церковні споруди, які є у підпорядкуванні УПЦ МП, – це власність
України, пан Лозинський звернув увагу, що такий стан підносить престиж
Церкви, яка в Україні має уже 7,5 тисячі церков і яка активно діє проти
Української держави. Одночасно в Росії ця Церква усіляко перешкоджає Українським
Церквам, і прикладів цього можна навести чимало.
Було
зроблено акцент на вживанні російської мови в Україні. Леонід Кучма на
захист зауважив, що ось у Ялті президенти чотирьох держав під час зустрічі
користувалися російською мовою і що це позитивний момент. Пан Лозинський
заперечив, підкреслюючи, що мовою міждержавного спілкування повинна бути
англійська або французька.
На
закінчення зустрічі Леонід Кучма подарував усім присутнім свою книгу “Україна
– не Росія”. Пан Лозинський назвав цю книжку унікальною і порадив усім
її прочитати. Головна теза твору українського Президента винесена у заголовок,
а написана вона, як зауважив сам пан Кучма, не для українців, а для росіян,
зокрема для російського керівництва, яке повинно зрозуміти, що українці
цілком відмінні від росіян, що це окремий самостійний народ, а не національна
меншина, і що питання, що ці два народи будуть разом, – виключене.
Аскольд
Лозинський оцінив свою зустріч з Президентом України Леонідом Кучмою позитивно,
додавши, що вона залишила у нього приємні враження. Пан Кучма був доволі
відвертим, велася жвава дискусія довкола усіх порушених питань, на які
Президент давав щирі відповіді.
Після
розповіді про зустріч із Леонідом Кучмою пан Лозинський відповів на запитання
присутніх на прес-конференції журналістів.
Пані
Марта Онуфрів, підкресливши негативний резонанс, який викликало в Україні
підписання угоди про ЄЕП, попросила пана Лозинського зупинитися на негативах
договору. Найбільшим негативом президент СКУ назвав можливу реакцію Європейського
Союзу на цю угоду, який замість співпраці може взагалі відмежуватися від
України і відмовитися в майбутньому від її продукції, оскільки Україна
братається із такими політиками, як Лукашенко та Назарбаєв. Він ще раз
наголосив, що, на його думку, договір про ЄЕП підписувати не треба було,
бо він нічого Україні не дає.
Пан
Олександр Харченко запитав про те, яке значення, на думку президента СКУ,
угода матиме в Україні, на що дістав дуже лаконічну відповідь пана Лозинського:
“Жодного”.
Чи
не станезгадана угода першою ластівкою
повернення Союзу? Таким було наступне запитання журналістів. Пан Лозинський
відкинув таке припущення, згадавши, що це вже не перша угода подібного
плану і що вже був договір про СНД і т.п. Позитивний для України момент
– це те, що подібні договори та угоди так і залишаються на папері і ніколи
не втілюються у життя. Моє тверде переконання, наголосив він, що повернення
до минулого вже не буде. Сьогодні відчувається(і
про це говорить статистика), що більшість населення України виступає за
європейський вибір розвитку.
Пан
Юрій Клюфас поцікавився, чи згадував Леонід Кучма про те, що він стане
прем’єр-міністром після свого переобрання з президентського поста, про
що нещодавно писала преса в Україні. Пан Лозинський сказав, що на заувагу
панові Кучмі про те, що незабаром він відходить на заслужений відпочинок
і мусить своє президентство відзначити прийняттям закону про ОУН-УПА, український
Президент не заперечив цих слів.
Прозвучало
питання щодо Конгресу СКУ, який понад місяць тому відбувся у Києві. Аскольд
Лозинський назвав Конгрес успішним. Основне завдання – познайомитися із
східною діаспорою – виконане. Він додав, що прийнято ряд важливих рішень,
над якими ми будемо тепер працювати. На жаль, СКУ сьогодні не є політично
сильною структурою, але в майбутньому ми станемо такою організацією і оточимо
увагою і опікою кожного нашого співвітчизника, який живе поза межами України.
Пан
Лозинський дав вичерпні відповіді на запитання про українські школи в Україні,
про Закон про статус закордонного українця, про загальновідому справу журналіста
Ґонґадзе і провідного діяча націонал-демократичного руху Івана Гавдиди
та інші. Він подякував усім присутнім за участь у прес-конференції і висловив
побажання на подальшу співпрацю.
На
прес-конференції були присутніми генеральний консул України в Торонто д-р
Ігор Лоссовський та генеральний секретар СКУ Віктор Педенко.