Відкрилися
двері ресторану “Золотий
Лев”
У
Торонто, 15 Canmotor
Avenue
Усякі
приємні роботи – радісні, символічні, розважальні, цікаві, забавні, повчальніне
є розвагою. Розвага – це
потреба життя, це трансформація рутини у натхненно блискучі хвилини.
Визначний французький письменник, філософ і мораліст 16-го століття Мішель де Монтень тепло усміхався до людей, які шукали розваги. Навіть зять Карла Маркса Пол Ляфарк, згідно зі своїми поглядами, заохочував, щоб робітники, брутально використовувані капіталістами, боролися за право проводити час на дозвіллі. Соціологи і громадські проповідники різних часів також переконували людей у тому, що їм треба не тільки праці та обов’язків, але і відпочинку в формі якоїсь розваги, і що розвага та дозвілляце не лінивство. Українські емігранти, де б вони не опинилися, інстинктивно переплітали своє життя розвагами. Фестини, здвиги, спорт притягали еміграцію, як магніт, навіть коли ці люди заробляли 25 центів на годину. Виринали ресторани, де меню аж вгиналося від шницлів, голубців, житнього хліба, солодкого масла і вареників (пероги) зі шкварками, і де емігранти заспокоювали за домашніми стравами (старокрайовими!) не тільки свій голод, але і бажання провести гарно час у товаристві давніх і нових друзів. Це бажання ніколи емігрантів не залишало, хоч мінялися дієти та інші страви ставали модними. Щораз частіше виринала потреба більшого ресторану, більшого залу, кращих лаштунків, щоб товариські і громадські розважальні події, як-от традиційні бенкети, традиційні забави, весілля, ювілеї, не відбувалися у винайнятих приміщеннях у готелях. І аж напередодні 2002 року особлива родина, з унікальним підходом до бізнесових справ, пан Ростислав і пані Аня Кисіль, власники супер-максіфірми “Міст”,зреалізувалидовго плекану мрію діаспори і збудували розважальнийкомплекс із залами для бенкету, забави, гостини, перекуски, де може і одна людина, і одна родина, і триста людей втамувати голод і спрагу і пережити хвилини великого задоволення та відпруги. Високомистецьке вико-нання кожного куточка інтерєру, практично розташовані частини кімнат, знаменита кухня, зручне паркування, добрий доїзд гарантують цій установі світле майбутнє.
Відкриття
першої частини “Золотого
Лева” відбулося дуже урочисто, зі священиками, масою запрошенихгостей
і з мистецькою програмою в пятницю, 28 грудня 2001 р. Всі були глибоко
і приємно вражені красою приміщення, вигодою і великим-великим простором.
“Золотий Лев” напевно буде притягувати публіку і туристіві
своїх, і з інших міст. Хай гостинні пороги цього унікального ресторану
ніколи не відпочивають!
*
* *
У
контакті з Канадськими Збройними Силами
Існування канадських збройних сил нікому не кидалося в очі. В різних частинах Канади вишколювали резерв армії, регулярну, працюють бюра, але без особливого розголосу, без ошелешуючої пропаганди. Одначе, як добре, що Канада має військо, має зброю, має стратегів і може брати участь у світовій акції в боротьбі проти тероризму. Багато цивільних людей включилися в партнерство з резервом армії і своєю працею скріплюють і розбудовують національну оборону. Недавно канадський астронавт, полковник Крис Гадґілд вручив на урочистому засіданні срібні медалі Ди Силвер Снупі двом працівникам Націо-нальної Оборони (National Defence) за знамениту і віддану працю повязану з доставою потрівних частин для Інтернаціональної Космічної станції.
The
Silver Snoopy Award зроблений з повноцінного срібла (стерлінґ) і є реплікою
улюбленого песика Снупі, якого створив відомий карикатурист Чарлз Шульц.
Цю нагороду завжди презентує астронавт і вона символізує найвищої якости
безпеку в летунстві..
Астронавт,
полковник Крис Гедфілд обидва Снупі привіз з космічної станції. Нагороджений
пан Майкел Емільйо сказав, що космічна станція сприяє кращому майбутньому
у космосі не тільки для Канади, але й для цілого світу. А пан МкНіл, авіонік-технік
канадського летунства заявив, що він гордий що є частиною космічної програми
і розуміє справу, що в такому ворожому оточенні, як космос, нема другої
можливости ризикнути, тому треба бути б усьому дуже докладним уважним і
щирим.
Полковник
Крис Гефілд був директором всіх космічних дій для російської космічної
програми. Він дуже цікаво розповів про свої мандрівки в космосі. Він казав,
що ходити в космосідуже унікальне
дивовижне вражаючепочуття. Бути
самому серед всесвіту в той час, коли внизу під людиною обертається земляпережиття,
яке тяжко словами описати!
*
* *
Канада
пропонує молодим людям нагоду отримати найкращий військовий вишкіл. Специфічні
вимоги вишколу можна отримати в головному бюро Національної Охорони. Курси
звичайно поділені на наступні категорії: студенти з кваліфікаціями останнього
курсу повітряної оборони, спеціалісти технічної торгівлі, контролери повітряних
навіґацій, шукання і рятунок у моментах катастрофи, кваліфікації в медичних
ситуаціях та інші. На ці курси можуть зголошуватися кандидати різних національностей
навіть з різних країн. Кандидати мусять знати англійську або французьку
мови.
За
інформаціями можна звернутися або до головного бюро Національної Охорони
в Оттаві або в Торонто. Може після 11 вересня 2001 щось змінилося, але
подаю обидві адреси:
Canadian
Aerospace Training Project
National
Defence Headquarters
Ottawa,
Ontario, K1A 0K2
Fax:
613-992-0065
National
Defence Public Affairs Office (Ontario)
4900
Yonge Street, 6th floor
Toronto,
ON M2N 6B7
Fax:
416-952-7910
*
* *
Із
гумористичної книжечки Ади Горготи “Наш
сувеніри”
Збираємось
у гості, куди звичайно приходять пишно убрані, намальовані, напудрені й
модерно зачесанідами. А я теж не
хочу відстати від них, то й сама причепурююсь і розмальовуюсь від самого
ранку. А чоловік уже давно готовий, чекає, крутиться, врешті запитує:
–
І чого ти так довго прибираєшся? Та ж Дон Жуана там не буде.
–
Не для Дон Жуана прибираюся, а для дам. Почекай ще хвилинку. Ти ж пам’ятаєш,
як останньо мені співчували, що я так мізерно виглядаю. Чи чоловік забороняє
їй їсти, чи може вона переходить уже жіночий вікшушукались.
Тож почекай, хай я намалююся.
За
кілька хвилин я вийшла з туалетної кімнати, повністю собою задоволена:Ну
от я вже й готова. Як же я виглядаю?–
питаю, очікуючи тільки однієї відповіді. А він глянув на мене, зробив квасну
міну та й каже цілком недипломатично: “Виглядаєш, як артистка Филипс Диллер,
а точніше як пані ХХ”. І тут назвав ім’я
особи, відомої в нашому ґетто з того, як не слід переступати межу навіть
жіночих екстраваґантностей.
Такої
образи від свого найдорожчого я не очікувала. Не мушу казати, що в гості
цим разом ми не пішли. Видумали якийсь неправдивий екскюз (вибачення).
А
втім, коли бути об’єктивним,
то мушу шепнути на вухо своїм приятелькам: чоловік, фактично, мав
слушність.
Торонто1999
*
* *
Дівчинка
в садочку пояснює товаришці появу свого маленького братчика: - “Він такий
маленький, що навіть не має ще числа!”.
*
* *
Молодого
чоловіка запитали, які книжки мали найбільший вплив на його життя? “Моєї
мами кухарська книжка і мого тата чекова книжка”.
*
* *
Після
Служби Божої священик при дверях затримав хлопчика словами: - “Я заберу
від твоєї мами твою маленьку сестричку”.
Хлопчик:
- “Ти не можеш взяти моєї сестрички, бо ти не маєш “ціці” щоб її годувати”.
***
Той
хто спить твердо цілу ніч як дитина, - не має дитини.