Хто
є родина Палюхів, не потрібно представляти патріотичним українцям Львова.
Для українців Торонтo скажу, що багато поколінь з цього роду жертовнo працювали
на українську справу. Вистачає згадати те, що мама Христини Палюх була
в групі Біласа й Данилишина.
Кожен
з нас знає, скільки праці треба докласти батькам, щоб виховати свою дитину
українським патріотом. Таким патріотом виховала родина Палюхів свого сина
Данила. Останнім часом він працював у Києві дизайнером на меблевій фабриці.
У столиці незалежної України він загинув за дуже загадкових обставин. Чому?!
28
травня моєму братові Романові зателефонували зі Львова: „Дорогий вуйку!
У нашій родині сталася велика трагедія, мій брат Данило загинув у Києві.
Наразі нічого більше сказати не можемо. Зараз їдемо до Києва, щоб привезти
тіло до Львова”.
Тиждень
пізніше по телефону ми отримали трохи більше інформації. Данила вже поховали,
похорон був дуже величний (такого давно не пам’ятають у Львові), прийшло
багато молоді. Родина була в такому стані, що більше нічого сказати не
могла. Від присутніх на цьому похороні ми довідалися, що хористи „Стрітення”
молилися в церкві доти, доки не привезли до храму тіло покійного Данила.
Знову
сталася трагедія в українській родині. Упала ще одна жертва московського
шовінізму, що процвітає в Україні під обійми Кучми з Путіним. Ми, родина
в Канаді, не можемо прийти до себе. Якщо вбили сина відомих у Львові інтеліґентів,
то що роблять з дітьми простих міщан чи селян?! Що взагалі відбувається
в Україні?!
А
найбільшим глумом над українським Львовом, над українською родиною Палюхів
було те, що тіло Данила привезли з Києва з печаткою „УССР”. От, хахли,
ми вам покажемо, хто керує Україною! Може, достойні посли й консули з України
пояснять мені, чому на документі для перевезення тіла Данила Палюха, виданого
урядовцями Української незалежної держави, була печатка з написом „УССР”?!
Шукаю відповіді скрізь.
Послухав
я недавній виступ пана Лозинського на телевізійній програмі „Контакт”,
де він каже, що в Україні нікому нічого не загрожує, що Україна йде шляхом
демократії. Якщо в Україні є свобода, як твердите ви, пане Лозинський,
то чому там винищують цвіт української нації – журналістів, депутатів,
політиків, підприємців, просто молодих патріотів? Чому послідовно вбивають
кращих синів України – В’ячеслава Чорновола, Вадима Гетьмана, Олександра
Ємця, Георгія Ґонґадзе та інших? Чи ви не бачили й не знаєте, пане Лозинський,
як ентузіастично вітала українська громада Віктора Ющенка, надію на кращі
зміни в Україні? Які ви як адвокат здобули політичні кваліфікації? Чи можете
ви говорити „про вершок безвідповідальности”? Чому ви та ваші секретарі
не розумієте, що причиною поганого іміджу України є її скорумпована влада?
Чому ми, українці, маємо пригадувати проводові СКУ, що існуюча влада пограбувала
багатства України, зробила з українців жебраків, пофальшувала останні вибори,
а зараз відрізає голови журналістам, вбиває на дорогах народних депутатів,
кидає молодих українських патріотів у тюрми або вбиває скрізь і всюди?
І наприкінці хочу вас як голову СКУ запитати: „Чи не є обов’язком СКУ порушити
те, що після 12 років існування Української держави тіло Данила Палюха
привезли до Львова з документом на російській мові та ще й з печаткою „УССР”?
Хочу також поставити всій українській громаді декілька запитань, які останньо
мучать нашу родину. Як довго наші прогулькові патріоти будуть нас переконувати,
що в Україні нетак зле, як пишуть
в англійських газетах? Чи не найвищий час писати про це в усіх українських
газетах, а тим більше говорити на Конгресі СКУ в Києві? Розплющмо ширше
очі, бо може бути запізно!