П. Саварин

Треба було великої відваги, а ще більше серця, щоб поставити на музику невмируще Шевченкове Посланіє. А вже присутність композитора Кузана на премєрі 8 червня 2002 р. в Едмонтоні це було своєрідним чудом. Як відомо, Кузан, повернувшись з України після проголошення незалежности, тяжко захворів і щойно півроку тому, довідавшись про постановку своєї ораторії в Едмонтоні, віджив і прилетів разом зі своєю дружиною, щоб її послухати. Дивні Божі дороги: ораторію Посланіє скомпонувала людина, котра з двох років життя жила у Франції, далеко від України, а українську музику могла хіба тільки відчувати інстинктивно. Не менш дивне й те, що прем-єра цього пророчого твору Шевченка 10 років чекала на своє виконання і прозвучала в далекій Канаді якраз в часи, коли Україна вирішила відзначати 350-річ-чя злощасної Переяславської угоди з Росією. Що за іронія! Планує святкувати 337-річне поневолення! Невже в Україні ще й тепер не читають Шевченка?

Я автор цього допису, але я не музичний критик і оцінювати ораторію Кузана на текст Шевченкового Посланія з точки зору її виконання українськими хорами (64 особи) і Едмонтонським симфонічним оркестром (60 осіб) під диригуванням знаменитого Ґжеґожа Новака, а тим більше її музичне оформлення не збираюся. Скажу, однак, що вона мене сильно зворушила і що музика, на мою скромну думку, була гідна Шевченка. Шевченкове Посланіє заслужено зібрало рясні оплески публіки, як, зрештою, й сам диригент Новак та композитор Кузан. Довго не забудеться молитовно-ніжне соло Світлани Сех: Кровю вона умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах, окрадених трупах! Подивіться лишень добре, прочитайте знову, тую славу і т.д.... Досконалим був виступ хорів і бас-баритона, соліста Теодора Берга, що під звуки оркестру виразно співав-перекликався з могутніми хорами не рідною йому українською мовою. Музичний критик Д.Т. Бейкер наступного дня в газеті Едмонтон Джорнал написав: Посланіє на текст найбільшого поета України Тараса Шевченка має моменти великої краси, навіяні справжнім теплом і величчю народної і церковної музики. CBC записало концерт і планує транслювати його по радіо.

Панство Кузани гостювали в Едмонтоні 12 днів. Весь той час жили вони в домі дочки їхнього давнього приятеля з Франції проф. Михайла Калиновського, який і займався їх побутом. Зразу після ораторії відбулося для них, панства Новаків, солістів і хористів у Вінспир-центрі прийняття, зорганізоване Шевченківською фундацією, на якому вітав їх президент ШФ, колишній президент Едмонтонського Симфонічного Товариства, адвокат Андрій Гладишевський. Гладишевський при тій нагоді подякував маестрові Новакові, солістам, співакам і спонсорам, диригентам хорів Марії Дитиняк і Орестові Солтикевичу, а також Альбертському товариству збереження української культури (АТЗУК), яке не лише замовило цю ораторію, але й разом із ШФ спонсорувало її виконання. На цьому прийнятті були присутні теж екзекутивна директорка Едмонтонського Симфонічного Товариства п-і Ілейн Калдер і голова Українського Оперного Товариства в Торонто п-і Алла Шкляр. Два дні пізніше гостило панство Кузанів і панство Новаків обідом у Факультетському клубі Альбертського університету також згадане АТЗУК, який зорганізувала секретар АТЗУК Оля Саварин. Господарем цього обіду, на якому було 57 осіб, був президент АТЗУК Петро Саварин, який ще раз всім подякував. На обіді з коротким словом також виступили: диригентка Марія Дитиняк, голова чоловічого хору Роман Васараб, голова ПР КУК Давид Середа, маестро Ґжеґож Новак і композитор Марян Кузан.

Хочеться вірити, що ораторія Кузана на текст Шевченкового Посланія потрапить тепер і в Україну, де також є чудові симфонічні оркестри і хори.