Достойний
пане Президенте!
Дозвольте
привітати Вас у діаспорі та подякувати Вам за зустріч, яку Ви запропонували.
Українська діаспора вважає себе невід’ємною частиною українського народу
та цікавиться, радіє й уболіває всіма його переживаннями.
На
тринадцятому році незалежности ми усвідомлюємо собі, що це, мабуть, найбільш
щасливий період нашої історії від часу наших князів, коли прадідівська
батьківщина, Київська Русь, зачислялась до провідних держав світу в духовній,
політичній та економічній сферах. Хочемо бачити і теперішню Україну багатою
і могутньою, а наш народ – щасливим.
Є
чимало справ, які нас турбують та про які ми бажаємо висловитися.
Міжнародні
відносини. Ми дуже
стурбовані укладенням угоди про Єдиний економічний простір (ЄЕП) України
з Російською Федерацією (РФ), Білоруссю та Казахстаном. Цей договір не
тільки зачиняє Україні двері на шляху до повної інтеграції з євроатлантичними
структурами і можливого членства в Євросоюзі чи навіть вступу у СОТ, але
може дати нагоду Росії, найсильнішому партнерові договору, домінувати в
економічній політиці України. Також цей договір має елементи, які можуть
загрожувати суверенітету України. Помимо браку чіткого окреслення критеріїв
для України з боку США та Європи, Україна повинна дотримуватися обраного
курсу в Європу та вживати заходів, щоб побороти дотеперішні застереження
США і Західної Європи.
Історично-суспільні
питання. За дванадцять
років незалежности Україна не спромоглась ознайомити суспільство зі своєю
історією та її творцями і гідно їх вшанувати. Щоправда, великий поступ
зроблено у визнанні найбільшої трагедії нашого народу – Голодомору 1932-1933
рр. Одначе навіть в цьому випадку є намагання применшити важливість цієї
події доповненням інших репресій чиспорудженням
меморіалу у невідповідному місці тощо. Світові історики встановили, що
впродовж модерного віку жоден народ не терпів стільки, як наш, що за чисельністю
найбільшим злочином історії людства є Голодомор в Україні 1932-1933 рр.
та що цей злочин був геноцидом українського народу. Вшанування жертв мусить
бути пріоритетнимщодо унікальности
злочину та привертати увагу як всіх мешканців Києва, так і тих, хто відвідує
місто.
Подібно,
одначе із ще меншим розумінням, є невизнання воюючою стороною ОУН-УПА та
інших формацій (напр., І Дивізії УНА), котрі боролись за незалежність нашого
народу та його землі. Аргумент, що Президент України підтримує це питання,
а проблема у Верховній Раді України (ВРУ),уже
не оправдує себе, оскільки Президент своїм указом, в ім’я економічної та
соціальної справедливости, міг надати пільги ще живим ветеранам цих формацій.
Також з огляду на те, що є наявна пропрезидентська більшість у ВРУ, вона
при підтримці націонал-демократичної фракції може вирішити це питання позитивно.
Врешті,
незрозумілим залишається відзначення у наступному році річниці ганебної
Переяславської ради, про що ми писали Вам кількакратно.
Політичні
кривди. На жаль,
вбивства та інші негативні явища знайшли місце у політичному курсі сьогоднішньої
України. Це не обмежується загальновідомою на Заході справою Ґонґадзе,
але загострюється кожночасно, останньо з вбивством провідного діяча націонал-демократичного
руху Івана Гавдиди. Коли б вбивали по обох сторонах політичного спектруму,
то можна було б зробити висновок, що це вкорінена притаманність суспільства
на шляху від тоталітарної до демократичної системи. Одначе гинуть тільки
зі сторони т. зв. опозиції. Коли додати, що владні структури приховують,
перекручують та вкінці розслідування не доводять обвинувачень і непритягують
до кримінальної відповідальности, напрошується висновок, що влада причетна
до цихкримінальних злочинів.
Духовні
справи. Мовне питання,
розвиток української культури і проблеми церковні залишаються актуальними.
Зокрема, відчувається зі сторони влади протегування російської мови, російської
культури, а то й російської Церкви, яка прикривається під назвою Української
Православної Церкви Московського Патріархату (МП). У владних структурах
навіть чиновники України надалі користуються російською мовою. країнська
культура мінімально фінансується з державного бюджету. Українське друковане
та виголошене слово становить малий відсоток українського ринку у порівнянні
з російськими виданнями. Церква МП не є мирним чи пасивним ягняткомані
в Україні, ані в РФ.У Росії МП активно
діє проти Українських Церков – як Православної Церкви Київського Патріархату,
так і проти Української Греко-Католицької Церкви, а влада в Україні активно
підтримує та навіть скріплює МП. Для прикладу вказуємо на недавню передачу
Києво-Печерського Успенського Собору та інших структур у користування МП.
Діаспорні
потреби. Закон про
статус закордонного українця залишається нереалізованим вже сім років від
початку дискусії, програма “Закордонне Українство до 2005 року” не виконується
через брак бюджетних асигнувань, Президент України називає громадян України,
котрі виїхали до чужих країн на заробітки, напр., в Італію,“людьми
легкої поведінки”. Зі сторони діаспори ці справи сприймаються болюче, оскільки
на Україну діаспора покладає великі сподівання.
VІІІ
Світовий Конгрес Українців. Місяць
тому у Києві відбувся VІІІ Світовий Конгрес Українців. З жалем мусимо ствердити,
що згідно з інформацією, яканадійшла
до нас, на доручення Адміністрації Президента Украї-ни контракт на приміщення
Українського Дому, де мав відбутися Конгрес, був розірваний.
Просимо
Вас задуматися надцими питаннями
та у міру можливостей детально поінформувати нас про Ваші заходи. Здоровимо
Вас з недавнім Вашим ювілеєм шістдесят п’ятих уродин та дванадцятою річницею
Незалежности України та залишаємось з висловом правдивої поваги.
За
Світовий Конгрес Українців:
Аскольд
Лозинський,
президент,
Віктор
Педенко,
генеральний
секретар,
Михайло
Савків мол.,
президент
Українського Конгресового Комітету
Америки,
Ігор
Гавдяк,
голова
Українсько-Американської
Координаційної
Ради