Павло Лопата

Галина Мазепа – малярка тонкої стилістики. Її твори унікальні тим, що суміш використаних нею модерних ліній, площинних малярських форм та пречудових кольорів творять одну мистецьку гармонію. Цінителі творів цієї мисткині мали змогу побачити її мистецтво в галерії Канадсько-Української Мистецької Фундації (КУМФ) в Торонто під час ретроспективної виставки, якої відкриття відбулося 14 жовтня 2001 року.

Виставка зорганізована на пошану широковідомої мисткинi, яка померла 30 червня 1995 року в далекому від нас Каракасі (Венесуелa) і залишила значну кількість рисунків та картин.

Несподіванкою виставки було те, що деякі випозичені картини від власників були на продаж. Маючи у своїй колекції шедеври мисткині, які до тепер прикрашували стіни українських хат, не варто було їх продавати. Такі твори, які створила ця жінка, це гордість тих осіб, які можуть похвалитися ними. Галина Мазепа належала до наших талановитих мисткинь, за картинами котрої люди на її виставках, просто, пропадали.

Галина Мазепа народилася 9 лютого 1910 року як перша дитина в родині Ісаака Мазепи й Наталії з дому Сінґалевич. Прийшла вона на світ у Петербурзі, де її батьки тоді саме закінчували університетські студії. Ісаак Мазепа (1883-1952) походив з села Костобобрів на Чернігівщині, з тієї частини України, в якій довго зберігалися традиції Гетьманської держави. За фахом аґроном, він був більш відомий як політичний діяч, ставши головою уряду Української Народної Республіки (У. Н. Р.) в 1919 році.

Ім’я Г. Мазепи відоме багатьом ще з-перед війни, коли вона кінцем 30-их років брала участь у різноманітних виставках у Львові. Вже тоді її мистецтво привертало увагу глядача модерним трактуванням теми. З полотнами мисткині в той час зустрічаємось на виставках в Римі, Берліні та Празі. В останньому з цих міст художниця жила довший час. Тут вона закінчила Державну мистецько-промислову школу у 1935 році. У майстернях Сергія Мако, Роберта Лісовського та передовсім у проф. Кратохвіля вона здобула ті основи в мистецтві, які сформували певний напрям в її майбутньому малярському житті.

З того часу Галину Мазепу бачимо як графіка-ілюстраторку літературних видань для дітей. В царині цієї галузі мистецтва вона зайняла поважне місце. Своїм вмінням і прикметами потрібними, ілюстраторці, вона оформила казки-п’єси О. Олеся “Пригоди бабусі”, “Бабуся у гостях у ведмедя”, “Ведмідь у гостях у бабусі”, опісля титульні сторінки “Школярика” й ”Школяра”, що їх видав Л. Полтава у 1945 році. Крім ілюстрування “Веселки” і “Крилатих” художниця оформляє “Квітку щастя” Т. Білецької , “Сонцебори” І. Смолія та ряд інших шкільних читанок, підручників та книжок: “Зуб часу” й “Івасик Телесик”.

Після вимушеного виїзду з Європи до Венесуели з родиною в кінці 1947 року, до держави тропічного клімату та яскравих кольорів, Г. Мазепа виявилася найбільш продуктивною. Її творчий доробок дуже великий. Про її плідну працю свідчать такі художні твори на українські теми, як: “Ворожіння” (1946), “Русалки” (1948), “Гуцульська мати” (1972), “Мавка” (1977), “Три жінки” (1977) та багато інших.

Сумним явищем для галерії КУМФ є те, що із багатьох виставок, а також і з цієї, не лишається не те що каталог із переліком творів мистця, а то й детальний список праць, що потрібне для всіх тих осіб, які відвідують виставки.

Ми вдячні малярці за все мистецтво, створене її жіночою рукою.