VIII Конгрес Світової Федерації Українських Жіночих Організацій

І. Коспестинський, Л. Панько


Історія

Український жіночий рух має давню і гідну історію.

Першу жіночу організацію було засновано в Україні у 1884 році. Українські жінки брали участь у важливих ділянках життя народу: культурній, виховній, політичній. Під час короткої незалежности України (1918-1921) до українського парламенту обрано 11 жінок. 1919 року було засновано обєднуючу організацію Українську Жіночу Національну Раду.

Представниці Української Жіночої Національної Ради брали активну участь у численних міжнародних конференціях до 1928 р.

Після окупації Совєтською Росією Української Республіки у 1921 році незалежні жіночі організації зліквідовано. Однак на українських землях, які не були включені до СССР, вони розвивалися. У 1934 році в Станиславові було влаштовано величавий конгрес для відзначення 50-ліття українського жіночого руху (1884-1934).

У 1937 році створено Світовий Союз Українок. Організовану діяльність жіноцтва припинено з вибухом Другої світової війни 1939 р.

Під час Другої світової війни багато українських жінок опинилися на Заході, де вже в 1945 році почали творити нові жіночі організації. У 1948-1950 роках українські жінки емігрували до країн вільного світу. Там вони вступали в існуючі жіночі організації, або творили нові.

Щоб об’єднати жіночі організації, які існували поза межами України, засновано у США у листопаді 1948 року Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій СФУЖО. На сьогодні СФУЖО об'єднує 23 жіночі організації, що репрезентують 15 країн на 4 континентах. СФУЖО також гуртує індивідуальних членів-прихильників.

СФУЖО має консультативний статус категорії II як недержавна (NGO) організація при Eкономічній і Соціальній раді (ECOSOC) при ООН і при ЮНІСЕФ (UNICEF).

Голови СФУЖО:

Олена Kисілевська 1948 - 1956

Олена Залізняк 1956 - 1969

Олена Лотоцька 1969 - 1972

Стефанія Савчук 1972 - 1977

інж. Лідія Бурачинська 1977 - 1982

д-р Марія Квітковська 1982 - 1992

Оксана Бризгун-Соколик 1992 - 2002

Сьогодення

VIII Конгрес СФУЖО проходив у Торонто (готель Шерeтон) з 23 по 27 жовтня ц.р., обравши гаслом для своєї праці слова великого українця митрополита Іларіона (І.Огієнка) Поки живе мова житиме народ.

Щоб проаналізувати працю своєї організації за п’ять минулих років та опрацювати критерії роботи на майбутнє, сюди зїхалися 73 делегатки від українських жіночих організацій США, Канади, Австралії, Польщі, Великобританії, Аргентини, Бразилії, Естонії, Німеччини, Франції, Бельгії, Литви та країн Скандинавії.

Урочисте відкриття відбулося 24 жовтня. Делегаток та гостей Конгресу привітали голова СФУЖО О. Соколик, голова Конгресового комітету Я. Шеремета, почесна членка СФУЖО д-р М. Бек, посол України в Канаді д-р Ю. Щербак, президент СКУ А. Лозинський, голова НРЖУ І. Голубєва.

Головним промовцем того вечора була держсекретар уряду Канади у справах жінок та багатокультурности Джін Авґустін.

Благословив працю членок Владика Кир Корнилій Пасічний (УГКЦ), а заключну молитву прочитав Владика Юрій Каліщук (УПЦ).

Під час роботи VIII конгресу СФУЖО відбулося ряд запланованих панелей (круглих столів) під такими гаслами: "Стан української мови", "Майбутнє жіночих організацій", "Журнал Українка в світі", "60-ліття УПА", "Українка у світі", 55-та річниця акції "Вісла".

Свої доповіді на конгресі поміж інших виголосили Михайло Слабошпицький, голова ліги меценатів (Мовна ситуація в Україні і Міжнародний конкурс мови), Ірина Голуб’єва, голова Національної ради жінок України (Український жіночий рух в Україні) та Катерина Чумаченко-Ющенко (Погляд на сучасне становище української жінки і перспективи на майбутнє).

Напередодні конгресу силами СФУЖО було організовано мистецьку виставку жіночої творчости (КУМФ), а під час конгресу виставки 60-ліття УПА (УДДЦ, Інститут св. Володимира) та видань СФУЖО і також оголошено висліди 28-го літературного конкурсу ім. Марусі Бек.

Окрім диспутів, які знайшли своє лаконічне оформлення у резолюціях та звітах, учасниці конгресу обрали новий провід СФУЖО на наступні пять років та нову голову цієї поважної організації М. Шкамбару.

Завершивши конгрес, учасниці прощалися взаємними побажаннями і надалі натхненно працювати, за словами почесної членки СФУЖО д-р Марусі Бек, для прославлення нашої незалежної батьківщини України та на користь усього українського жіноцтва.

* У статті використана офіційна інформація СФУЖО