Ось уже 8 років у Львові щомісяця виходить дитячий журнал “Світ дитини”, перше число якого побачило світ ще у повоєнному 1919 році. Започаткований молодим, але на той час уже відомим педагогом Михайлом Тараньком, журнал відразу став улюбленим часописом галицької дітвори. З нього “можна було довідатися про героїчну минувшину нашого народу і його незнищенні скарби. Він навчав любити рідний край, шанувати батьків, цінувати друзів, розпізнавати добро і зло, запрошував розумних і допитливих юних читачів у захоплюючі мандри до чужих, незнаних країн. Не забував “Світик”, як любовно називали його діти, й про чарівний світ казки, веселі забави і дотепні жарти. Словом, тут було все, що допомагало дітям рости розумними, добрими і працьовитими. Журнал завжди був дуже чепурний. Провідні художники Львова і відомі літератори вважали своїм громадянським обов’язком долучитися до найвідповідальнішої справи: виховання дітей у дусі християнської моралі і національної свідомости. Його сторінки прикрашали ілюстрації наших славетних мистців: Олени Кульчицької, Михайла Фартуха, Антона Монастирського, М. Бутовича, Якова Гніздовського, Петра Андрусіва, Едварда Козака та ін.

До маленьких читачів промовляли: Роман Завадович, Юрій Шкрумеляк, Богдан Лепкий, Марійка Підгірянка, Антін Лотоцький, Костянтина Малицька, Катря Гриневичева та багато інших письменників, які нині повертаються до нас, як повертаються імена національних героїв, що здобували омріяну волю України.

Тираж понад 40 тисяч примірників у краю, де панувала польська влада, говорить не тільки про популярність журналу, а перш за все про святий обов’язок батьків, виховників, вчителів, українських громадських товариств виховувати майбутніх громадян України. Як додаток до журналу, вийшло понад 200 книжечок з казками, оповіданнями, історичними розповідями, виставами, віршами кращих письменників світу.

1939 рік - на нашу землю прийшов страшний у своїй підступності і жорстокості ворог. Жертвами московських репресій стали не тільки тисячі людей, а й культурні осередки. Було знищено усі українські видання, а з ними і “Світ дитини”. І ось у січні 1994 року, після довгої перерви, як різдвяний подарунок, діти Львівщини отримали перше відроджене число “Світу дитини”. Цю подію було відзначено засобами інформації: радіо, газети, телебачення. Бібліотеки організували зустрічі з юними читачами і шанувальниками нашого часопису. В одній із своїх статтей Ігор Калинець писав так; “Світ дитини” є чи не єдиним читацьким періодичним прибіжищем української дітвори. Скромний за обсягом (бо понад усе треба таки виживати), не надто пишний на сучасні технічні здобутки-витрибеньки (з тієї ж таки причини), але бездоганний у графічному оформленні (про це засвідчили рецензії-відгуки львівських мистецвознавців), регулярний (правда, мало хто здогадується, яких зусиль це коштує видавцеві).

Що можу сказати я, як редактор і видавець “Світу дитини”. Коли поставила собі за мету відродити цей часопис, не сподівалася, що з перших кроків праці зіткнуся з такими труднощами і проблемами. Та при допомозі окремих людей, які, розуміючи важливість моєї справи, пропонували свою допомогу, чого, на жаль, не можу сказати про посадових осіб, справа рушила з місця.

Як перша ластівка, теплий підбадьорливий лист і велика посилка з українською дитячою літературою, що видало Об’єднання Працівників Літератури для Дітей і Молоді (ОПЛДМ) від усіма шанованої пані Лесі Храпливої-Щур.

Згодом доля, а може й саме Небо мене звело з високоповажним д-ром Василем Іваницьким, який одразу зрозумів важливість моєї праці і зініціював створення у місті Торонто Українського громадського комітету для допомоги Видавництву “Світ дитини” у Львові. До Комітету увійшли шановні пані: Наталка Бундза, Геня Гунчак, Ганя Цірка, очолила пані Ярослава Зорич. Завдяки їх великій жертовній праці були зібрані кошти на придбання для “Світу дитини” сучасної комп’ютерної техніки. Це дало можливість видавництву залишитися незалежним і, заощаджуючи час і кошти, покращити поліграфію та періодичність виходу в світ часопису. Ось уже четвертий рік Комітет працює під головуванням панї Даріі Дяковської. Результат їх праці неможливо переоцінити. Понад 1740 примірників журналу “СВІТ ДИТИНИ” кожного місяця безкоштовно отримують школи і дитячі заклади зросійщених східних і південних регіонів України, де він є не тільки єдиним християнським і національнопатріотичним, а й українськомовним виданням.

Щодня до редакції надходять листи-подяки від вчителів, вихователів та працівників бібліотек і, звичайно, наших юних читачів та їх батьків. Отже налагодився і зворотній зв’язок -діти надсилають свої літературні твори, малюнки, ломиголовки тощо, і дуже радіють, коли бачать їх надрукованими у журналі, що виходить аж у Львові. Варто зачитати будьякий з цих листів і стануть зайвими слова про важливість справи, яку впродовж 5-ти років сумлінно і натхненно провадить Громадський Комітет “Приятелі Видавництва “Світ дитини”.

Пишуть діти Самарівської школи, що на Волині: “...завдяки добрим людям читаємо “Світ дитини”. Цікаві у ньому малюнки, казки, оповідання, вірші. Цей журнал – ніби правдиве люстерко великого і багатого світу України. Спасибі вам, хто творить його, хто допомагає, щоб наш світ став добрішим, багатшим і мудрішим. Чекаємо наступних номерів журналу і бажаємо його редакції та благодійникам із Канади такого ж задоволення від добрих справ, як і ми від читання “Світу Дитини”.

“Добірка; матеріалів у журналі дає змогу більше розвивати кругозір дітей, та і нам допомагає в роботі. Особливо подобається нам рубрики (розділи) “Малий історик” і “Народознавство” матеріали яких ми збираємо в окрему папку і використовуємо у своїй роботі. З інтересом діти читають в журналі легенди, оповідання, казки, які потім використовують на уроці. Подобаються їм загадки, жарти, сміховинки” (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, Дитяча бібліотека).

“Ми не маємо книг по історії України, дуже мало з народознавства. Дуже обділені в нашій бібліотеці наймолодші читачі. Як можна виховувати дітей в дусі любові до своєї держави, її минулого, якщо дитині нема по чому навіть навчитися читати рідною мовою? Звертаємось з великим проханням до Українського Громадського Комітету; допоможіть нам українськими виданнями. Адже наших дітей-східняків дуже довго відлучали від рідного слова. Вони з цьому не винні” (Запорізька обл. Куйбишеве, вул Леніна, 5, дитяча бібліотека).

І так кожен лист; зворушлива подяка за журнал, що часто є єдиним українськомовним виданням у бібліотеці та прохання й надалі отримувати його безкоштовно, бо уже вісім років держава не виділяє кошти на забезпечення бібліотек необхідною літературою, а через безгрошів’я бібліотекарі не в змозі зробити це самі.

Та є на світі добрі люди! Завдяки їм, а це о. митр. Ярослав Гайманович з Монтреалю, розпорядники Фонду Володимира Кузя Віра Маланчій і Богдан Колос з Канади, Степан Давимука зі Львова, ми започаткували “Бібліотечку школяра”. Вийшли з друку: А. Чайковський “За сестрою”, І. Липа “Казки”, І. Крип’якевич “Пригоди Юрка Козака”, ігор Калинець “Таке собі”, Ірина Калинець “Казки іграшкового телефону”. Підготовлена до друку збірка дитячих історичних оповідань Л. Полтави “Маленький дзвонар із Конотопу” та ілюстрована збірка релігійних оповідань, вистав, віршів, пісень “У світі дитини”(на весь Божий рік).

Так як виховання дітей, задоволення їх духовних потреб, допомога у фізичному розвитку та навіть навчання українською мовою в українській державі продовжує бути справою окремих ентузіастів, то редакція постійно бере участь у різних дитячих заходах: літературних і мистецьких конкурсах, спортивних змаганнях, зокрема змагання з вільної боротьби і дзюдо на приз журналу “Світ дитини”, які з 1995 року проводяться у Львові щорічно і набули статус всеукраїнського. У цьому постійно надають допомогу Фонд Володимира Кузя та Громадський Комітет “Приятелі видавництва “Світ дитини”.

На найбільшу шану заслуговує людина, яка у дуже скрутний для видавництва час зрозуміла важливість нашої справи, прийшла на допомогу і є постійним нашим опікуном, це д-р Василь Іваницький. Про цього великого сподвижника мені важко сказати кількома словами: патріот, людина непересічного розуму і працездатности, реаліст, жертовний, відповідальний, вимогливий до себе і рівнож до інших.

Закінчуючи цю статтю про журнал “Світ дитини” звертаюся з гарячим проханням до шановних родичів – ПЕРЕДПЛАТІТЬ ЙОГО ДЛЯ ВАШИХ. ДІТЕЙ – ДІТИ ВАША МАЙБУТНІСТЬ І МАЙБУТНІСТЬ НАШОЇ УКРАЇНИ.

Також маю не менше прохання і до патріотичної української громади в діаспорі – ДОПОМАГАЙТЕ І ДАЛІ ВАШИМИ ЩЕДРИМИ ПОЖЕРТВАМИ ВИДАВНИЦТВУ “СВІТ ДИТИНИ”, щоб було можливо також і в наступних роках висилати журнал “Світ дитини” безплатно до українських шкіл і бібліотек, а найголовніше в Східну й зросійщену Україну та для незаможних українських родин.

Листи з пожертвами просимо присилати на адресу: “Svit Dytyny” 2150 Bloor Street West, Suite 96, Toronto, Ontario, Canada, М68 1М8.

На чеку просимо написати: “Svit Dytyny”. За вашу щедру пожертву – щира вам подяка.

Шановний пан др. Василь Іваницький та членкині Комітету приятелів видавництва “Світ дитини” міста Торонто!

Вельми дякуємо Вам за те, що Ви піклуєтеся за виховання молоді України і підтримуєте видавництво такого потрібного, гарного дитячого журналу як “Світ дитини”. Я, голова Херсонської обласної організації Всеукраїнської Ліги українських жінок Карпець Тетяна одержую для організації два роки цей журнал безкоштовно, і ми, жінки, піклуючись про духовність молоді, використовуємо його і в недільній школі, і просто в школах для бесід, виховних годин і проведення народних релігійних свят. Дуже потрібний цікавий журнал, а при нашій бідності (багато членкинь живуть за межею бідности і навіть внесків не збираємо).

Його безкоштовність для нас, як дар Божий. Дякуємо за Вашу щедрість від душі і хай буде завжди з Вами Боже благословення.