Н. Спольська Томцьо

Другою з черги у цьому академічному сезоні НТШ-К була доповідь проф. Радослава Жука, професора архітектури в університеті McGill в Монреалі на тему Ренесанс, бароко та народні традиції в українській архітектурі. Доповідь відбулася 24 жовтня ц.р. при вщерть заповненому залі КУМФ.

Д-р Дарія Даревич, вітаючи присутніх, присвятила особливу увагу Канадському Т-ву Українських Архітекторів, які прийшли на доповідь у повному складі. Д-р Марко Стех представив доповідача.

Професор Радослав Жук походить з Галичини. Середню освіту закінчив в Австрії. Студії архітектури закінчив ступенем бакалавра в університеті McGill в Монреалі та ступенем магістра в МІТ в Бостоні. Працював над проектами будови американської амбасади в Лондоні та Оттавської ратуші. Деякий час викладав архітектуру в Манітобському та Торонтському університетах, згодом зайняв позицію професора архітектури в університеті McGill в Монреалі.

Проф. Жук відомий не тільки як викладач архітектури та як людина широких зацікавлень, він теж відомий як автор численних архітектурних проектів та публікацій, в яких розглядає питання методології архітектурного проектування, культурних аспектів архітектури та взаємозвязку архітектури та інших видів мистецтва.

Авторству проф. Жука належать проекти девяти українських церков. Більшість з цих проектів були коментовані в міжнародних архітектурних виданнях: таких як Architectural Review, Domus, Progressive Architecture. В Торонто його авторству належить церква Св. Євхаристії на 515 Broadview Ave. Його проект церкви св. Стефана в Калґарі, провінція Альберта, був нагороджений у 1986 р. медаллю генерал-губернатора Канади.

Проф. Жук належить до багатьох професійних товариств таких як: Royal Architectural Institute of Canada, Royal Society of Arts, Society for Arts, Religion and Contemporary Culture. Українська Академія Мистецтва в Києві нагородила проф. Жука почесним докторатом, Українська Академія Архітектури почесним членством.

У своїй доповіді проф. Жук щедро цитував Альбертіні італійського парагона мислення ренесансової доби, коли людина повірила, що усі таємниці життя розвиваються перед тими, хто вдосконалив діапазон і глибину свого знання.

Альбертіні (1404-1472) був відомим архітектором, письменником, поетом, філософом, природознавцем, математиком і органістом. Він мав добре вироблену фізичну вправність та бездоганно засвоєний товариський протокол. В архітектурі Альбертіні прославився теоретичними трактатами. Він і Леонардо да Вінчі задавали тон цій динамічній добі.

Хоч Ренесанс приніс переорієнтацію у людському мисленні, уся увага, однак, була спрямована на пошуки досконалости, радше ніж на вияв оригінальности. Цей нахил проявлявся в архітектурі запозиченням ідей минулого та наслідуванням вже існуючого.

Церкви цього періоду будувалися за трьома основними внутрішніми планами: подовгастий у виді римської базиліки; у формі кола, як грецький Пантеон; і у формі хреста.

Базиліка складається з довгого високого склепіння-нави, яка закінчується півколом високої ніші-абсиди. У давні римські часи в абсиді на престолі сидів римський імператор (базилеус) і вислуховував петиції своїх підданих, які чекали своєї черги в наві.

План кола, або октаґону, був запозичений у стародавніх греків, які збудували за цим планом Пантеон на прославлення своїх богів.

Хрестоподібний план увійшов в основу перебудованої в добі Ренесансу церкви св. Петра в Римі. Перебудову проектував Альбертіні.

Християнські церкви, в тому числі і українські, часто будують три-навними і три-абсидними на знак Святої Трійці.

Усім християнським церквам доби Ренесансу характерний великий купол, який зєднав усі елементи церковної споруди та служить символом поєднання духовного і тілесного.

Усім християнським церквам цього періоду, включно з українськими, притаманна еліптичність ліній та заокруглення форм. У бароковому періоді пізнішого Ренесансу появилися оздоби і декоративні деталі, переважно рослинного мотиву. У ритмі хвилястости ліній вони служили стимулом до емоційного звязку з Богом.

Доповідь була ілюстрована прозірками церков: Св. Юра у Львові, Св. Софії Київської і Константино-польської, Св. Петра в Римі, Св. Андрія в Києві, нововідбудованої церкви Св. Михаїла в Києві, цілого ряду українських деревяних церков та стилізованої церкви Св. Євхаристії в Торонто.

Архітектурне виконання церкви, крім внутрішнього плану, завжди залежить від матеріалу, технології і коштів. Кошти диктують розмір церкви, вибір матеріалу та кількість декорацій та оздоб. Українські дерев’яні церкви були поширені в лісових зонах, де дерево та експертиза його обробки були локальними ресурсами.

Архітектура деревяних церков теж виявляє повторення і копіювання. Не всі вони є виявом консерватизму архітекторів, а скоріше зумовлені вимогами церковних комітетів та титарів.

Українську архітектуру викладає в Торонто д-р Володимир Мезенцев у контексті археології в Торонтському університеті та д-р Дарія Даревич в контексті української культури в університеті Йорк.