Олександр Харченко
Українські комбатантські організації міста Торонто з приводу Пропам’ятного дня в неділю, 24 листопада 2002 року вшанували память своїх полeглих побратимів, тих, які впали на полі слави, і тих, які були членами Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону в Торонто і відійшли у вічність.
Тут варто нагадати, що українські комбатанти Канадських Збройних Сил і союзних армій, згуртовані в Українському Відділі 360 Королівського Канадського Легіону, ведуть свою діяльність на добровільних засадах. А щодо фінансів, то, крім пожертв від людей доброї волі, вони не отримують жодної фінансової допомоги від будь-кого. Власними силами утримують будинок на вулиці 326 Квін Захід у Торонто, всі господарські справи виконують без будь-якої винагороди, за свої кошти видали один том Літопису УПА, спонсорують летунських кадетів і взагалі багато уваги приділяють вихованню молоді, зокрема тим юнакам і юначкам, які хочуть стати військовими. Комбатанти беруть участь у всіх імпрезах, що їх влаштовує КУК та українські пат-ріотичні організації, підтримують звязок з Україною, в першу чергу з військовими організаціями (Спілка Офіцерів України тощо), допомагають вдовам своїх покійних членів. Цей перелік можна продовжити, але мова тут про хорошу імпрезу, що відбулася в залі Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону в Торонто.
Програма в Легіоні 24 листопада почалася о 3:30 по обіді. Зал заповнили комбатанти колишні вояки різних армій, їхні родини, гості, представники українських місцевих організацій та група офіцерів Збройних Сил України, які на запрошення Канадського Міністерства Оборони перебувають у Кемп Борден, де вивчають англійську мову. З канадського боку, крім комбатантів Канадських Збройних Сил, у вшануванні пам’яті полеглих побратимів взяла участь група канадських кадетів.
Програму вів генерал Вільного Козацтва Йосип Івах, який отримав генеральський чин, відзнаки і мундир від гетьмана Вільного Козацтва України. Після відспівання канадського та українського національних гімнів промовляв Іван Григорович, голова Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону. У традиції канадських військових він висловив обіцянку: Ми ніколи не забудемо наших полеглих побратимів. Полковник Дмитро Мойсей прочитав довгий список покійних членів Легіону, у пам’ять яких і була влаштована імпреза. Два священики отець Богдан Сенцьо та отець Василь Цимбалістий прочитали молитву, після чого почався вояцький (з вином) обід, що його приготували кухарі Бебі Поінт Лаундж.
Обов’язки діловода (бухгалтера) в Легіоні багато років виконував покійний Володимир Дмитренко, який мав ще й інші покликання: був він і військовим, і актором (Пригадуєте Гріхи молодости?), а також секретарем 322-го Відділу Українського Братського Союзу. Його дружина Поліна у його память пожертвувала 500 доларів на діяльність Українського Легіону. Її благородний жест, вартий наслідування, усі присутні привітали гучними оплесками.
Козацький генерал Йосип Івах заявив, що мистецька програма дуже обмежена через брак коштів. Але програма не виявилася бідною. Наталя Костишин прочитала вірш, що його написав полковник у відставці Микола Гнатюк, який тепер проживає в Ужгороді, де він створив театр під назвою Слово і Пісня. Прочитаний у Легіоні вірш під назвою Українцям у чужині полковник Гнатюк присвятив борцям-ветеранам, які воювали в лавах УПА за визволення України.
Маргарита Шпір прозвітувала про свою поїздку в Україну, де вона за дорученням Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону передала цінні подарунки Центральному Mузеєві Українських Збройних Сил у Києві та Штабові Військово-Морських Сил України в Севастополі. Вона сказала, що серед подарунків були копії військових відзнак з періоду Визвольних Змагань, а саме: відзнаки Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Армії Української Народної Республіки та відзнаки УПА. Копії відзнак виконав львівський майстер Степан Пахолко. Вона розповіла про те, що церемоніал передачі відзнак як у Києві, так і в Севастополі був широко висвітлений у засобах масової інфрмації по всій Україні. Учасниками тих урочистостей в Україні були також канадські дипломати, військовий аташе та інші гості. Важливою частиною урочистостей у Києві було нагородження почесними грамотами Українського Відділу 360 Коро-лівського Канадського Легіону Спіл-кою Офіцерів України та Штабом Військово-Морських Сил України. Ті грамоти підписали голова Спілки Офіцерів України полковник Григорій Омельченко та начальник відділу виховної роботи Штабу Військово-Морських Сил України капітан першого рангу Орест Марущак. Маргарита привезла ті почесні грамоти до Торонто і передала їх голові Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону Іванові Григоровичу, що присутні схвалили гучними оплесками.
Потім Маргарита вручила дві почесні грамоти адміністраторові Українського Відділу 360 Коро-лівського Канадського Легіону Миколі Кулику, який вже багато років віддано працює для добра Легіону, для добра комбатантів та для добра України.
Мистецьку програму доповнив ведучий Йосип Івах. Він прочитав вірш з доби визвольних змагань. Полковник Андрій Конь проспівав дві пісні під власний акомпаніамент на акордеоні. Одна з пісень про воїнів сорок першого року.
Від імени присутніх офіцерів Збройних Сил України виступав з коротким словом генерал Микола Гончаренко. Найперше він висловив подяку за запрошення на Пропам’ятний день і сказав, що можна забути все, але не можна забувати тих, хто боровся за щасливе майбуття, тих, яких сьогодні вже немає, але ми їх згадуємо добрим словом. Слава їм! Щастя у всіх однакове, а горе різне. Далі український генерал висловив признання українській громадськості в Канаді за плекання українських традицій, за навчання дітей і внуків української мови і культури. Він сказав: Для нас це бальзам. Ми будемо вчити наших воїнів і дітей, як ми повинні шанувати свою Батьківщину, як ми повинні ставитися до нашої Матері-України. Ми відчули і бачили, що вже третє покоління тут, далеко від Бать-ківщини, добре володіє мовою своїх батьків і прабатьків. Якщо людина знає свої коріння, то це буде добре дерево і будуть добрі плоди. А ми донесемо до наших співвітчизників те, що ми бачили тут, розкажемо, з ким ми тут зустрічалися і спілкувалися, розкажемо, про що ви мрієте, і будемо робити все, щоб ваші мрії збулися. Очевидно, за такі слова всі учасники нагородили генерала Українських Збройних Сил щирими і гучними оплесками.
Йосип Івах привітав присутнього колишнього міністра Онтарійського уряду Івана Яремка та вдову довголітнього голови Українського Відділу 360 Королівського Канадського Легіону пані Павлюк, що теж викликало бурю оплесків.
На завершення програми Ганя Цірка прочитала англійською мовою вірш, що його написала одинадцятирічна школярка, внучка українських іммігрантів Війона Ендерсен на тему Пропам’ятного дня. Вірш так і називається Remembrance Day. За цей вірш авторка отримала бронзову медаль Канади для поетів-юніорів.
У цьому скромному дописі мені не під силу висловити справедливу оцінку всього того, що відбувалося у мистецькій програмі Пропам’ятного дня в Легіоні. Однак, на мій погляд, комбатанти зробили все якнайкраще, а найважливіше те, що вони вшанували память свої полeглих побратимів, за що їм честь і хвала.