Теодосій Волошин

Ваші преосвященства, всечесні отці, distinguished guests, достойний пане генеральний консуле, шановна святкова громадо. Дорога українська молоде! ...

Від імені Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто, щиросердечно поздоровляю Вас з великим нашим національним святом – 10-ліття проголошення відродження Незалежности, України. Зокрема щиро вітаю між нами нашого гостя з України дост. Івана Заяця, головного доповідача.

Щиросердечно вітаю від нас усіх наш розтерзаний волелюбний український народ, зокрема тих українських патріотів, що серед нелегких обставин віддано працюють для добра і побудови правової української України. Також щиросердечно вітаємо чемпіона української незалежности, полум’яного патріота, державника – дост. Віктора Ющенка та всіх членів політичних партій і організації згуртованих у політичному блоці “Наша Україна”.

Нехай Всевішній допомагає Вам, дорогі друзі, вивести нашу Україну на чисті води демократії, у лоно європейської спільноти!

Дорогою ціною заплатив український народ за “Воскресіння нашої країни”, який довгими століттями йшов тернистою дорогою до цього святого дня. “Воленьки святої” , від Полтави, через Берестечко, Крути, Базар, Хуст і Броди, Волинські ліси та Поліські пущі, Білогорщу та Караганду – залишивши мільйони трупів найкращих синів і дочок нашого многострадального народу, ріки крови і море материнських сліз.

Згадую це тому, що ми не можемо погодитись і мусимо рішуче ще раз, і ще раз відкинути втерті фрази високопосадових осіб (що пролунали знову декілька днів тому із високих трибун у Києві), що незалежність обійшлася нам без краплини крови чи пострілу! Це глум над святими кістками тих, що віддали своє життя, щоб Україна була вільною і незалежною державою!

На превеликий жаль, сьогодні такою вона ще не є!...

Виступаючи перед ветеранами ОУН–УПА Леонід Кучма обіцяв, що як тільки стане президентом – визнає ОУН–УПА воюючою стороною. Чи сталося так? Чи це тільки був передвиборний трюк?...

Нас питають, що ми зробили для України?

Сьогодні наше свято присвячуємо Україні та її нескореному народові. Ми продемонструємо велич нашої духовности, культури та мистецтва. Адже всі ці цінності ми нелегко плекали і зберігали протягом десятиліть і не тільки у народньому нашому побуті, пісні чи танцю. Ми створили тут у Канаді своєрідну “Канадську Україну”, збудували величаві Божі храми, духовні інституції, семінарії, колегії та школи.

Тут виросла і виховалась профісійна еліта, повстали наукові товариства та інститути, катедри українознавчих студій, дослідні центри, широка мережа українського шкільництва, преси, радіо та телебачення, молодіжні та спортивні організації, хори, танцювальні ансамблі, капелі бандуристів тощо. Всі ці організації і установи віддано і щиро працювали для України і кожна з них у свій спосіб несла допомогу Україні, у її затяжній боротьбі за незалежність.

Протягом десятиліть ми культивували і ширили правду про Україну. Творили коло прихильників серед всіх суспільних верств канадського суспільства. Нашою участю у різних міжнародніх політичних з’їздах та наукових конференціях. Ми зуміли поставити ідею самостійности України і її визвольної боротьби на найвищих рівнях. Наполегливою працею ми зуміли привернути увагу впливових мужів з політичного і наукового світу та переконати їх в доцільності розчленування СРСР та створення незалежних самостійних держав, в тому числі Української Незалежної Держави.

Із найвищих міжнародних трибун, в тому числі і з трибуни Об’єднаних Націй, з уст канадського прим’єр міністра Джана Діфенбейкера прозвучала заява про доцільність створення Української Самостійної Держави. Тому не було зовсім випадковим, що Канада однією із перших визнала Україну як суверенну державу. Це тільки мала краплина того, що було зроблено українською зорганізованою громадою в Канаді, щоб прискорити день, десятиріччя якого величаво сьогодні відзначаємо.

Тут можна ще додати про велетенський вклад нашого суспільно–громадського та гуманітарного секторів, що вже після проголошення незалежности, як, наприклад, Фонд дітям Чорнобиля, Приятелі дітей, допомога сиротинцям, хворим і недорозвиненим дітям, фонд “Надія”, Канадсько-Українська суспільна служба, допомога бідним немічним людям похилого віку та багато інших. Ці кошти перевершають десятки мільйонів долярів. Словом була пророблена гігантська політична, наукова, просвітянська та гуманітарна робота для України і в Україні, і дальше продовжується.

Ось наша відповідь Вам, пане президенте, на питання, що ми зробили для України?...

На жаль, весь цей моральний капітал, в дуже короткому часі – пішов нанівець. Світ втратив довір’я до існуючих сьогодні в Україні державних та економічних структур, до її найвищих посадових осіб.

Держави не збудуємо пустими фразами, дешевими ефектами, фанфарами, чи грандіозними військовими парадами, що мали місце декілька днів тому у Києві. Це залишки минулого!... Кому це потрібне? Ці багатомільйонні “показухи” не піднесуть моралі ні життєвого рівня зубожілого народу!... Державу будувати треба, в першу чергу, на високій християнській моралі, толерантності, взаємопошані один до одного, повазі до інако–думаючого брата, чи політичного противника. Стрижнем держави мусить стати добре нарпацьована, національна ідея!

Якщо ми зуміємо виховати покоління, яке буде керуватись цими Високоморальними принципами, тоді зможемо позбутись того аморального балясту, який сьогодні має повний контроль над людьми, що є при кермі нашої держави.

І не диво, що сьогодні молоді люди масово залишають Україну, виїжджає інтелектуальна еліта, високоосвічені фахівці, Україна, тратить розум нації... чи це нормальне явище?... Хтось, мабуть, скаже, що сьогодні не час і не місце говорити про це. Може і так, але треба зрозуміти, що це біль сотень тисяч зболених душ... Боюся, щоб ми знову не заспівали “що встоятись не було сили”... Стояти осторонь не маємо права!

Там, в Україні, поховані наші предки, там церкви де нас хрестили і вчили першої молитви, Там формувався наш світогляд – це наша земля. На цій землі вступали ми в ряди УПА та української 1-шої дивізії, щоб стати до боротьби за Україну, а не за її ката!

Це наш моральний обов’язок перед тими знаними і незнаними героями, що віддали своє молоде життя, щоб Україна була вільною незалежною державою.

Вір’ю, що прийде ця блогословення хвилина, коли Україна, діждеться Вашінктона з новим і праведним законом.

Цього тобі, Український народе, від щирого серця бажаємо! Слава Україні!