Віра Ке
Час іде за кожним календарем…
Признаний у світі календар нового стилю або Григоріянський керує нашим життям постійно: після нього лягаємо спати, встаємо, йдемо до праці, міняємо час, справляємо річниці і ювілеї, з’їзди і конференції. Але перед святами (“нашими” святами!) раптом оживає для нас Юліянський календар, до якого прикріплені наші традиції. А по святах знову повертаємося до Григоріянського календаря, який зреформував папа Григорій 13-ий наприкінці 16-го століття, і забуваємо на кілька місяців про календар “старого стилю”, який впровадив римський імператор (поганин!) Юлій Цезар. Призначення календарів міняється, бо календарі залежать від сезонів, астрономів і наукових досліджень. А дослідження ніколи не кінчаються, бо їх спонукує і підтримує наука.
Базою календарних систем є рухи сонця або землі. А що в тих рухах залишаються проміжки часу, які до себе не пасують, астрономи постійно досліджують час і роблять в календарях зміни. Зміни в календарях, які вживали різні народи від найстарших часів були викликані через неточні обрахунки довжини року, а також факт, що рік не можна поділити рівно ані на дні, ані на тижні, ані на місяці. Над цією проблемою працювали старовинні єгиптяни, вавилонці, азтеки сотки років до нашої ери. Єгиптяни перші замінили місячний (люнар) календар на солярний, дуже зближений до теперішнього, після якого ми живемо, тільки при кінці року їм залишилося 5 днів. Король Птолемей Третій, 238 року перед Христом, розпорядив, щоб що 4 роки додавати до келендаря один день. Це наче теперішній високосний рік, коли лютий має 29 днів. В грецькому календарі рік мав 354 дні, але на базі наукових дослідів, вчені додавали специфічних інтервалах один місяць.
Отож календар поступово удосконалювали, щоб він і зоряний час працювали у згоді. Хоч, як правило, календар має господарську основу, у різних народів існували відмінні системи міряння часу. Мусульманський календар, наприклад, ґрунтувався виключно на змінах фаз Місяця. Початком ери в мусульманському календарі, що має назву хіджра, вважається день, коли пророк Магомет, за переказом, втік з Мекки в Медіну. За Юліянським календарем це відповідає 622 рокові нашої ери. А наша ера, як відомо, починається від загальноприйнятого дня народження Ісуса Христа.
У стародавньому Вавилоні час відміряли теж за фазами Місяця, але періодично вставляли тринадцятий місяць, щоб календар не дуже розходився з періодами основних сільськогосподарських робіт. Своєрідний і складний календар існував у народів Далекого Сходу – в Китаї, Японії, Кореї. Одиницею міри був довжелезний цикл, який займав 60 років. У його межах кожний рік позначався певним ієрогліфом. Для класифікації років вживалася система з п’яти стихій: дерево, вогонь, земля, метал і вода. Кожна стихія поділялася на два стани: чоловічий і жіночий. Цим десятьом “небесним галузям” відповідали “земні залузі”, які позначалися назвами тварин: миші, змії, курки і т.п. Через кожних 60 років назви років повторювалися. Ця система існувала тільки в побуті; поруч з нею діяв астрономічний календар, що враховував і рух Сонця і фази Місяця. Сьогодні в Китаї і Японії користуються вже загальноєвропейським календарем.
Існувала і “спортова” система обліки часу. Старогрецький учений Гімей, який жив у 4-3 століттях до нашої ери, запропонував покласти в основу хронології не рух світел, і навіть не господарську діяльність, а олімпіяди, всенародні спортові свята, які відбувалися раз на 4 роки в Олімпії. Перша олімпіяда, за народними переказами, відбулася у 776 році до нашої ери. З того часу Гімей радив почати літочислення. Здається цей “олімпійський” календар не прийнявся.
Сьогодні найбільше точним календарем є Григоріянський. Але і цей календар не є досконалий, тому вже давно вчені працюють над новою реформою календаря. Є всі підстави сподіватися, що нарешті дійдуть “календарні маги” до якогось порозуміння і встановлять новий календар для всіх народів земної кулі. Цей новий календар може бути введений лише з року, який починається з неділі.
* * *
Чи веселиться вселенна?..
Кожний має свій власний сенс ностальгії, яка в святковий час стає сильніша. На жаль, живемо в таких часах і обставинах, коли свята стратили свою, зорями осяяну містерію і стали плятформою дебат. Тепер мусимо вважати, коли казати “Різдво”, а коли “Голидей сізон”, коли бажати “Веселих Свят”, а коли “Мері Крисмос”, коли висилати “Сізон ґрітінґс”, а коли “Різдвяний привіт”? Але, хай уже буде для одних “Різдво”, а для інших “Голидей сізон”, тільки, щоб не було через те ворожнечі.
Не Бог поділив людей на різні релігійні групи, а люди самі себе поділили, при чому кожна група вважає, що вона – власник ключів до царства небесного!
Тепер, коли на наші голови звалилися, і далі валяться непередбачені нещастя, може треба щиро простягнути руки до Бога і просити, щоб Він допоміг звільнити світ від фальшивих пророків, зловісних проповідників, від дикунів, що хочуть знищити цивілізацію, і від фанатиків, які готові зруйнувати всі культурні надбання і навіть посвятити для цього своє власне життя. Внаслідок ненависти злочинців країна, в якій живемо і яка була ідеалом безпеки, зазнає ударів від звироднілих фанатиків, що втратили совість.
Колись, у святковий час, найбільшою турботою булo знайти потрібні продукти для традиційних страв, а найпопулярнішим святочним вітанням було: “Веселих Свят” з побажанням щастя, здоров’я, многих літ. Тепер ці слова стали порожніми, трафаретними фразами, бо поняття щастя змінило своє значення, а після різних новин на телебаченні і в радіо свята ані не є веселими, ані не мають давньої привабливости. Грецький філософ Парменідес (540-480 до Христа) вважав, що все, що існує, не виринуло з нічого. Природа є в постійній зміні, життя є в постійному русі. Але коли людина має щось рішати, мусить усвідомити, що важливіше: почуття, туга чи розум? Парменідес завжди вибирав розум. І нам треба вибирати розум. Бог існує більйони літ. Земля існує більйони. Життя існує більйони літ. Чому тепер мало би все пропасти, загинути, завалитися? Бог ніколи не відвернув голови від Вселенної, ніколи не відвернув своєї уваги від життя, і тепер він усміхається до нас.
Не біймося. Бог завжди буде з нами.
Зі Святами бажаю, щоб кожний отримав дар любови, дар відваги, дар розуміння правди, ілюзії і брехні.
* * *
Про що писав “Новий Шлях” в січні 1931 року?
1 січня – українці Альберти виказали найбільший суспільний поступ.
Замикають уста українській пресі в Західній Україні.
В царстві червоного сатани.
Вся коляда – рідному краєві.
8 січня – Ляцький терор на Західній Україні шаліє й до сьогодні.
Польський наступ на сільські установи.
Арештування українців у Стрию.
Будівельна програма міністерства для помочі безробітним.
Вибухи в складах амуніції СССР.
15 січня – 35-річний ювілей Богдана Лепкого.
Скатований ляхами громадський діяч Бібреччини, М. Кіцера помер від ран.
Помер історик д-р Ст. Томашівський.
Західня Україна перед “пацифікацією” й тепер.
Большевики будують для світової пропаганди радіостанцію.
22 січня – Ляцький уряд вислав брехливу ноту до Союзу Народів.
У Перемишлі почав знову виходити “Український Голос”.
Боротьба українських селян з комуністами в СССР.
Бараки для безробітних у Ванкувері.
Загальні стрілецькі збори у Вінніпеґу.
Л. Троцький про “пятілєтку”.
Індія стала брітанською домінією.
29 січня – Союз Народів розгляне 8 українських протестів проти ляцького терору.
Англія подбає, щоб українська справа не була відложена.
Большевики бояться інтервенції в Україні.
Національний рух на Закарпатті.
Українські посли промовлятимуть в парламентах Альберти і Манітоби.
Ґанді заповідає поворот до тюрми.
Американський сенатор про поборювання комунізму.
СССР спроваджуватиме далі закордонних спеціалістів.
* * *
Історична пригадка
В січні сталися дуже важливі дві події. Після блискучої перемоги над польським військом під жовтими водами, Корсунем, Пилявцями та Зберовом Хмельницький в’їхав тріумфально, з почотом до Київа, де його вітало все населення з великими парадами. Цей тріумфальний в’їзд Хмельницького як “пресвітлого володаря й князя Руси”, зустріч його з народом та світськими і церковними достойниками на саме різдво 1649 р. свідчили, що був зроблений початок нової козацько-гетьманської, власне держави Хмельницького. Але цю державу треба було боронити, розбудовувати й забезпечити їй визнання і належне місце в системі европейських держав. На жаль інтриги і обставини примусили Хмельницького підписати 18 січня 1654 року трагічну Переяславську угоду з Московщиною, яка стала початком московської експансії в Україну.
* * *
Дні слов’янських святих у січні
1 січня – Мечислав, 4 – Добромир, 6 – Бойомир, 7 – Святослав, 8 – Мстислав, 9 – Володимир, 10 – Доброслав, 15 – Домослав, 17 – Ростислав, 18 – Ярополк, 19 – Ратимир, 21 – Ярослав, 22 – Витослав, 25 – Милош, 29 – Здислав.
В давних календарях редакція завжди поміщувала список “слов’янських святих”, але ніколи ніхто не подав ніяких інформацій про тих святих. А їх було досить багато. Я вибрала тільки імена святих у січні. Є багато книжок “Життя святих”, але в жодній книжці я не зустрічала нічого про слов’янських святих. Може хтось з читачів міг би щось написати на цю тему. Це цікава тема.
* * *
Молитва біля статуї Свободи
Lord God of low tides and high hopes
who has brought millions to our shores
grant that each of them shall find the freedom he sailed for
in this land which honors
all who honor it.
Lord God of willing hands and Opportunity,
of past failures, present mistakes and future successes,
who has brought man from wagon train to space cаpsule
and filled this great country,
imperfect though it may be called by some,
give equal dignity to all
and send word back to Thomas Jefferson
that we do try to fulfill the promises
he filed under the Declaration of Independence.
Lord God of foreign ancestors and home-grown Americans
who taught strangers to live together
do as much now for friends,
remind fiery young hearts
that passion works best when tempered with reason
and that nothing was ever built up
and torn down at the same time.
Lord God of broken promises and hungry hearts,
Remind us constantly the land we call home wasn`t built in a day,
Bear with our failures, forgive us our trespasses.
As you once trained lightning and fireflies to live together,
Teach us now that good intentions are a beginning not an end,
That doing is still better than hoping and wishing,
That today holds the cure of yesterday
And the torch I hold high
Is Liberty`s nightlight welcoming tomorrow
With a rainbow of freedom
Rising from the thunder of despair.
By Paul W. Keyes