Богдан Михайлишин

Коли одним із найголовніших здобутків є щира любов численної родини, глибока повага друзів і побратимів, висока оцінкa колишніх краян – життя такої особи біжить недаремно. Якщо ж усі разом об’єднують свої зусилля, аби зробити комусь приємне, то це найвищий вияв пошани і визнання. Саме такої чести удостоївся голова Головної Управи Української Стрілецької Громади Канади, довголітній член УНО Торонто-Захід, високошановний добродій Андрій Славич, якому нещодавно виповнилося 80. Якщо б спробувати коротко охарактеризувати його громадську діяльність, то це, без перебільшення, самовідданість, а навіть жертовність в імя української справи в Канаді.

Слід одразу зазначити, що, зважаючи на вроджену соромязливість пана Андрія, усі приготування до останньої хвилини трималися в таємниці від самого ювіляра 22 грудня його запросили у Домівку з іншого приводу. Диспциплінований член Управи УНО Торонто-Захід, незважаючи на неділю, звичайно, прийшов. Яким же було його здивування, коли стоголосе Вітаємо!!! урочисто зустріло його ще в порозі. Гідно відступати було запізно. Щоправда, можна було б спробувати врятуватися втечею, але мені видається, що шляхетний пан Славич ніколи не робив цього і змолоду.

Вечір взяли у свої руки голова УНО Торонто-Захід Володимир Сукнацький і заступниця голови Відділу ОУК Торонто-Захід Леся Панько. Вони коротко представили ювіляра, зупинившись на основних моментах його біографії та громадській діяльності. Основне ж про винуватця вечора розповів Микола Сергійчук, без перебільшення, бойовий побратим і понад півстолітній найкращий товариш Андрія Славича. Затамувавши подих, усі слухали спогади про їхнє передвоєнне навчання на Тернопільщині, вишкіл під проводом сотника Гарячого, підпільну діяльність, страшні роки поневірянь у Німеччині та інших куточках чужини.

Оповідь багато чим доповнив Демид Салючок ще один побратим Андрія Славича, який чи не найраніше з присутніх дістався з Англії до Канади і навіть позичав грошей Славичеві на дорогу. Сергійчукові ж уже позичав Славич. Виявилося, що ще в Англії ці три парубки зналися з трьома українськими дівчатами, і незабаром зявилися три молоді українські сім’ї. Нелегкими, звичайно, були і початки в Канаді.

Напрочуд тепло сказала про ювіляра голова Крайової управи ОУК Ірина Ващук, підкресливши, що внесок Андрія Славича у становлення та діяльність української громади Канади переоцінити важко. До речі, пан Славич безпомилково вгадав, що саме пані Ващук була не лише ініціатором, але й мозговим центром вечора. Зачитують вітальні телеграми від друзів Андрія Славича з різних країн, головно США. Раз за разом до мікрофона підходять сини пана Славича, друзі, найстарша внучка Христина, яка закінчувала школу Св. Йосафата при УНО Торонто-Захід. Подарунки, море квітів, прекрасні привітання й побажання...

Ближче до кінця вечора слово подяки взяв ювіляр. Йому було важко говорити від хвилювання та розчулення. Слова подяки усім, хто приклався до цього вечора, перепліталися з цікавими уривками спогадів зі свого життя та діяльности української громади Канади, згад-ками про перші відвідини незалежної України, зворушливими описами тих місць, де народився й виріс.

Вечір добігав кінця. На таці ввезли величезний торт, що палахкотів 80-ма свічечками. Пан Андрій зрозумів, що сам ради не дасть, аби їх задути. Він обережно взяв на руки найменшу внучку, яка залюбки допомогла дідусеві. В голову несподівано вскочила думка, і я загадав бажання: Боже, зроби так, аби 90 свічечок цьому доброму, інтеліґентному й зичливому чоло-вікові допомагала задути його правнучка.