У неділю, 3-го лютого 2002 року Відділ Конгресу Українців Канади в Оттаві влаштував у залі українського православного собору, свято Державности і Соборности України.
Свято відкрила голова Відділу КУК в Оттаві пані Марта Винницька підкреслюючи історичне значення дат 22-го січня 1918-го і 1919-го років.
Посол України в Канаді д-р Юрій Щербак в короткому приві-тальному слові наголосив на особливій важливості факту обєд-нання всіх земель України в 1919 році, бо проблема соборности так само важлива і нині. Нам треба працювати над проблемою духовної єдности, щоб не було в Україні трьох православних церков, а одна єдина. Добре, що верховний Aрхієпископ греко-католицької церкви Любомир Гузaр плaнує перенести свій осідок до Києва столиці України, бо потрібно мати Києво-центричне думання. На думку посла, вже вдалося зробити багато, бо маємо єдину адміністративну систему, єдину консти-туцію, єдину економіку, фінансову систему, єдину державну мову.
Головну доповідь виголосив проф. д-р Володимир Шелест, яку він назвав 22 січня Свято Державности і Соборности день щорічного перегляду наших діючих сил, і відразу заявив, що він у своїй доповіді відступає від традиції говорити тільки про події 1917-го до 1921-го року та про зміст чотирьох Універсалів. Натомість він узявся за нелегке завдання порівняти здобутки 4-ох років незалежности Української Народної Республіки (демократичний уряд, 280 тисяч війська, 300 літаків, українські гроші, і 4 роки боротьби за незалежність) і 10-річчя сучасної України, як і подібність характерних хиб українців, що заважали тоді і впливають негативно на розвиток української держави тепер. Однією з найбільш негативних рис уважає доповідач тенденцію до ділення сил, що ставалося тоді і стається, в набагато гіршому варіaнті, тепер (Україна сьогодні має 127 партій). Також парадоксальним здається доповідачеві тяжіння і в проводі, і в народі до збереження попередньої системи, внаслідок чого на 10-ому році державности Україна, як каже професор, нидіє на небезпечному роздоріжжі.... Настала якась пере-хідна пауза синьо-жовтого серпа і молота. Мовляв, майже все так, як було, тільки гірше.
Свято завершилося виступом хору Відлуння з Монреалю під диригуванням Світлани Колесник-Коваль.