Марґарета
Шпір
Як член Українського відділу Королівського Канадського
Легіону ім. Пилипа Коновала, я мала доручення побувати в Окремій бригаді
морської піхоти України в Криму.Цей
спеціальний підрозділ українського війська розташований в ущелині високо
в горах, біля Феодосії. Елітарна частина укра-їнського війська належить
до Військово-Морських Сил України. Ось вже кілька років підряд бригада
морської піхоти України бере активну участь у військових навчаннях-маневрах
країн НАТО за програмою США Партнерство заради миру. Цього року морські
піхотинці України мали нагоду показати свою високу бойову майстерність
двічів Поті (Грузія) та в Одесі.
Бригада
морської піхоти Українице українське
військо не лише за назвою, але й за духом. Морські піхотинці України не
лише вправні вояки, цесправді український
відділ. Керують бригадою офіцери-патріоти, свідомі вихователі: полковник
Юрій Ільїн, начальник штабу майор Сергій Тартаковський (обидваколишні
провідники Національної Гвардії України). Всі накази віддаються по-українськи,
всі надписи на території бригадиукраїнською
мовою.
Під
час нашого перебування у бригаді майор Сергій Тартаковський показав нам
щоденні вправи піхотинців: практичне проведення вогневої, фізичної та теоретичної
підготовки. Висока бойова майстерність, влучна стрільба по гірських мішенях
із різних видів зброї, рукопашний бій, розвідка, стрибки з парашутом, подолання
лінії перешкод... Навіть мені дозволили постріляти! Особливе захоплення
мимоволі викликали вправи розвідників, надзвичайно цікаво було також спостерігати
за вдосконаленням прийомів рукопашного бою. Ця виснажлива рутина вимагає
від кожного солдата фізичної витривалости, вміння, знання та напруження
всіх сил. Тому керівництво бригади морської піхоти України дбає не лише
про високий рівень професійної підготовки, але й про щоденний добробут
кожного солдата. На всій території бригади морської піхоти надзвичайно
чисто і охайно, на головній площі посаджено багато квітів. Їжа дуже смачна.
Знаю це, бо нас, гостей, запросили на обід до спільного столу, і можу відверто
сказати, що солдати-морські піхотинці добре нагодовані: і смачно, і багато.
Та й не дивно, бо бригада провадить майже незалежну госпо-дарку: військовослужбовці
доглядають свій город, теплицю (щоб мати свіжу городину цілий рік), навіть
свиней тримають! Високу боєготовність військового формування підтримують,
піклуючись про кожного солдата зокрема. Щодня на навчаннях та при виконанні
вправ присутні лікар і медсестра. Окремо відведено час на особисті співбесіди
офіцерів із піхотинцями, щоб дати кожному нагоду обговорити його проблеми
і турботи.
Таке
дбайливе ставлення до людей свідчить про те, що у бригаді перейняли натівську
концепцію збереження людських ресурсів, на відміну від, скажімо, традицій
російської армії. Згадаймо хоча б відомий вислів Потьомкіна, який, оправдуючи
непотрібно високі людські втрати, цинічно сказав: Баби еще нарожают! (Жінки
ще народять!) Або ганебну та непрофесійну тактику маршала Жукова, який
лише під час битви за Берлін послав три власні армії на вірну смерть, віддавши
наказ не зупинятися для розміновування мінних полів.
Хлопці-піхотинці
Окремої бри-гади морської піхоти України служать, обравши своїм девізом
слова Вірний завжди. Символіка девізумеч,
крила та якіртлумачиться як сила,
удар, що вражає, мобільність на морі та на суші. Хлопці гордяться приналежністю
до морської піхоти Україниелітних
військ Української держави.
Метою
моєї поїздки було провести виховно-патріотичну акцію на пошану Пилипа Коновалагероя-українця
Першої світової війни, що воював у канадському експеди-ційному війську
і за особливу хоробрість та героїзм на полі бою був нагороджений найвищою
відзнакою Британської імперіїХрестом
Вікторії. Пилип Коновал– це
патрон Українського відділу N360 Королівського Канадського Легіону в Торонто.
Побратими-легіонери про-вели в Канаді та в Україні титанічну працю для
вшанування памяті кавалера Хреста Вікторії Пилипа Коновала: видали про
нього книжку трьома мовами (українською, англійською та французькою) та
розіслали її до національних бібліотек більше, як 40 країн світу; відкрили
чотири меморіальні дошки по цілій Канадів
Оттаві, в Торонто, Нью-Вестмінстері, Британській Колумбії та у Доффин,
Манітоба; встановили памятник Пилипові Коновалу в Україні на його Бать-ківщині,
в рідному селі Кутківці, що на Хмельниччині.
Цього
року слава про подвиг Пилипа Коновала дійшла до українських військових
у Криму. Ще в Торонто голова Українського відділу Королівського Канадського
Легіону Іван Григорович передав мені точну копію (репліку) Хреста Вікторії,
портрет Пилипа Коновала та інші матеріали про нашого героя. Я перевезла
все це в Україну, де виготовили чудовий стенд, і доставила його в Феодосію.
І
ось 3 липня 2001 року на головній площі окремої бригади морської піхоти
України в Феодосії урочисто вишикувалися всі піхотинці: і офіцери, і солдати.
Пролунали короткі промови. Першим виступив начальник штабу майор С. Тарта-ковський,
тоді до морських піхо-тинців звернувся підполковник Вадим Приходько. У
своєму короткому виступі я розповіла про життя і подвиг Пилипа Коновала.
Особливу вартість мала ця розповідь про героя-українця для військовиків,
яких часто і тепер (на десятому році незалежности!) виховують, ставлячи
в приклад винятково героїв "Совєтської Армії часів Великої Вітчизняної
війни".
У
промові я також наголосила на звязку із Кримом: адже найвищу нагороду Британської
імперіїХрест Вікторіїтрадиційно
виплавляють лише з певного металутрофейної
гармати, захопленої британцями в росіян під час облоги Севастополя у Кримській
війні, і сьогодні ця нагорода у формі репліки, копії тієї, що прикрашала
груди героя-українця Пилипа Коновала, повернулася у Крим. Так символічно
замкнулося повне коло історії!
Після
промов відбулося вручення найкращим морським піхотинцям відзнаки Українського
відділу Королівського Канадського Легіону з іменем Пилипа Коновала та зображеням
Хреста Вікторії. Потімпредставлення
стенду, подарованого Українським відділом Королівського Канадського Легіону
з Торонто. Завершилося шикування урочистим маршем військових, коли на команду
Кроком руш з піснею! морські піхотинці співали Червону калину.
Публікації
про проведення свята на пошану Пилипа Коновала в Особливій бригаді морської
піхоти зявилися по всій Україні: в газетах Народна армія (Київ), Кримська
світлиця, (Симферополь), Дзвін Севастополя (Севастополь). Теле-радіо-центр
Бриз передав обширну радіо-передачу, присвячену цьому заходові. Велика
подяка за пропа-гування цього свята, присвяченого Пилипові Коновалу, належить
талановитому журналістові Миколі Владзімірському.
Мабуть,
найкраще коротко окрес-лити вартість свята вшанування памяті Пилипа Коновала
словами: Щоб виховати героїв майбутнього, памятаймо героїв минулого!
Маємо
надію, що традиція буде продовжена.
Сьогодні
треба визнати, що це була надзвичайно успішна акція, спрямована на підняття
морального духу і престижу українських військових. Можна також сказати,
що хлопці з Окремої бригади морської піхоти України в Феодосії засвоїли
лекцію живої історії. Адже імя Пилипа Коновала, його подвигце
історія. Історія Першої світової війни, історія української еміграції до
Канади, історія складної долі людської, де все визначається не бажанням,
а призначенням, де обовязок означає героїзм. Це також історія подвигу скромного
українця, історія звязку двох країн, розділених океанамиКанади
та України.