Віра Ке
Річні загальні збори УКСпілки
Хоч Українська Кредитова Спілка має понад 19 тисяч членів, але чомусь тільки маленька частина з них приходить на Річні збори. Людям здається, що всі збори нудні, трафаретні і одні від одних майже нічим не різняться. А так воно не є. Кожного року збори мають інший стиль, краще організовані і є показником нових досягнень у технології, в думанні, в програмах і знайомлять присутніх з членами керівних органів та персоналу усіх філій Української Кредитової Спілки.
Відомості та факти, подані у по-мистецьки оформленому Річному звіті, не тільки прояснюють різні сумніви, дають відповіді на всякі непевності, але найважливіше заспокоюють цікавість відносно справ, про які не завжди є можливість запитати чи говорити.
Цього року (23 квітня 2002) Річні збори відбулися в залі церкви св. Покрови на вул. Лідс у звязку з продажем 28 лютого 2002 р. будинку Філії УНО Торонто-Місто при вул. 295-297 Коледж. Щедре використання різних електронних лаштунків, відчитування по-діловому написаних, не розтягнених та вербозних звітів, головно культурні дискусії без вибуху емоцій надали елегантного тону цілій події.
Передача стипендій для українських студентів була показана на ґіґантичному екрані, бо це був час іспитів та есеїв, і студентам незручно було відірватися від науки та обов’язків, щоб прийти по свої нагороди. Але не тільки студенти університетів дістали фінансову підтримку в 2001 р. від УКСпілки. Також багато громадських, церковних, культурних організацій під-кріпили пожертвами від УКСпілки свої програми та могли зреалізувати деякі свої плани. А скарби Скитсь-кого золота з України в Королівському музеї Онтаріо могли примандрувати до нас завдяки щедрій дотації УКСпілки і грошовій допомозі інших кредитівок, установ і приватних людей. Централя Кредитових Спілок призначила нагороду NOVA для УКС за працю з молоддю. А ця праця є дуже інтенсивна і на високому рівні. Працівники кредитівки добровільно провели курси Junior Achievement в 7 і 8 класах українських денних шкіл, у яких брали участь понад 180 дітей у віці 12-14 років. УКС спонсорувала також українську команду хопчиків з Islington Soccer League, котра в минулому році стала чемпіоном.
Рада Директорів УКСпілки встановила цього року нову нагороду під назвою Визначний партнер в кооперативній освіті серед громади, і член Дирекції пан Романіш вручив її директорці школи ім. Йосифа Кардинала Сліпого Вірі Барицькій. Ця школа перша розпочала для учнів програму Кредитової Спілки, допомогла проводити на своїй території семінари для новоприбулих, організувала для учнів пізнавальну екскурсію в Кредитову Спілку, працювала разом з УКСпілкою в проведенні семінарів Junior Achievement, студенти школи здобули найвищий рівень у щомісячному конкурсі на ВЕБ сторінці Української Кредитової Спілки. Школа дістала також дотацію в сумі 1000 доларів, які на даний час пригодяться на різні потреби школи, бо тепер Board of Education дуже мало постачав дечого, що школі конечно необхіднe. А в першу чергу треба нових музичних інструментів, понаправляти старі, придбати книжки та масу іншого. Тепер кожна школа мусить докладати зусиль і праці, щоб придбати потрібні фонди, аби утримати школу на відповідному рівні. На закінчення офіційної програми пані Марі Стемлер вручила від УКСпілки прекрасний букет квітів 92-літній пані Марії Дунець, яка від 5 травня 1944 р., від народження Української Кредитової Спілки, є її членом. Перед вечерею відбулася лотерея на т.зв. дор прайзи; вона всіх розвеселила, а багатьох ощасливила.
* * *
Один з Днів Мами
Цього року День Мами 12 травня припадав у дуже вигідний день для імпрез в неділю! Нічого дивного, що ціле Торонто і околиці торжествували і навіть у деяких місцях получили цей день з Великоднім свяченим, так що Многая літа в різних тонаціях і в різних мелодіях спліталося торжественним, пoтрясаючим Христос Воскрес!
Ми вибрали катедру св. Йосафата на вулиці Френклін. Слово катедра асоцiюється в думках з величавою будівлею, повною статуй, історичних памяток, повною золота (очевидно, не правдивого!) і сяєва лямпад та свічок.
Але катедра св. Йосафата скромна, її розмалював митець Іван Бєльський-Стеценко. Він не тримався виключно засадничих форм і духа популярної іконографії, тільки малював картини, повні простору, чудових краєвидів, і людей, зайнятих будовою християнства в Україні.
Серед тих пасторальних, життєвих ситуаційних картин присутніх завжди огортало почуття, що вони є частиною того, що фарбами виразив мистець: ми є носіями наших традицій, не притиснених мистецтвом античности.
По Службі Божій усі зійшли вниз, до залу, на спільне Свячене.
Під кінець програми парохіяни відзначили 50-літній ювілей подружнього життя панства Дулибів. Пан Дулиба є довголітнім дяком парохії. Також згадано членок, які знаходяться в шпиталях, і поставлено для них два вазони квітів на столі. Щире і зворушливе “Многоліття” плило з грудей навіть тих, які ніколи ще не співали в хорі!
* * *
До приїзду Папи Івана Павла ІІ до Торонто в липні 2002 року
Е. Е. Каммінґс
Я є мала церковця
Я є мала церковця (не катедра),
далека від пишноти й бруду спішних міст,
я не журюсь, як дні стають коротші,
я не жалію, як у квітні сонце й дощ.
Моє життя життя женця і сівача,
моя молитва це молитва тих дітей землі,
що борються (знаходять-тратять і сміються-плачуть),
чиї журба і радість це мій жаль і сміх.
Кругом хвилює чудо безупинних
народин, слави, смерти й воскресення;
над мною йдуть горіючі символи
надії, й я пробуджуюсь до тихих гір.
Я є мала церковця (так далека божевіллю світа
з його утіхами і болем) в мирі із природою,
я не журюсь, як ночі будуть довші,
я не жалію, як мовчанням заспіває
весна про зиму. Я підношу свій маленький шпиль
до Нього Милостивого, Хто лиш один є вічний,
стоїть в безсмертній правді Свого існування
(приймаючи сумирно Його світло й гордо Його темінь).
Переклав з англійської Остап Тарнавський, 1960 рік
Остап Тарнавський письменник і журналіст, родом зі Львова. З 1950 р. жив у США. Автор книжки про допомогову діяльність американських українців Брат братові (1971), довголітній секретар Об’єднання українських письменників в екзилі Слово, автор численних збірок поезій, есеїв, нарисів, новел, літературних та театральних рецензій. Помер в Філадельфії.
Молитва
Мікель Анджело Буонаротті
В душі вогонь живий,
мої ж слова звучать так глухо!
Надхни, Всесильний, бозьким духом,
щоб скласти їх у молитви!
Порив безсилий мій,
і почуття - для Майстра глина.
Лише Твоя рука єдина
надати в силі образ їй.
Ти дав життя,
Ти вклав у серце тугу прагнень.
Та верху смертний не осягне,
щоб дати прагненням пуття.
Веди!
Вкажи знаки крізь творчу муку,
і форму глині й тон для звуку,
Твої закони і лади!
Нехай у слів різьбі
живе, поставши досконало,
порив могутній і хоралом
співає, Творче мій, Тобі!
Переклала О. Лятуринська,
1960 рік
Мікель Анджело Буонаротті (1475 - 1564) італійський скульптор, маляр, архітектор і поет. Перебуваючи в Римі від 1496 р. до 1501 р., він створив багато скульптур, але Пієта, яка тепер знаходиться в базиліці св. Петра в Римі, утвердила його репутацію як скульптора. На замовлення Папи Юлія Другого Мікель Анджело розмалював стелю в Систинській Каплиці. Його технічна віртуозність і грандіозна концепція в цьому творі проявили його як незрівнянного маляра світу. Його поетичні твори і його “Молитва” зображають у мініатюрі мистецтво Ренесансу.