Дорогі
мої українці! Мені не дає спокою безмежне бажання поділитися з вами усіма
моєю радістю, тим теплом і безконечним відчуттям споріднености з Україною
як мамою, які опанувалимоїм серцем
після спілкування з творіннями його рук, розуму і душі. Йдеться про видавця
дитячої літератури, поета Івана Малковича та дивовижні книжки, які він
дарує українській дитині. Вам, напевно, знайома ця людина, не дивно, якщо
навіть особисто. Але не впевнена, що про нього знають всі українці, що
мешкають за межами України.
Чому
я так хочу розповісти про Івана Малковича саме вам, мої любі, такі далекі
українці? Спробую пояснити. Уявіть собі, що вас переповнює всеохоплююча
радість і піднесений захват, і ви просто не можете ними не поділитися,
ви прагнете, щоб і ще хтось відчув це все, щоб не тільки ваша дитина, а
й усі маленькі українці, розвіяні по світах, знайшли собі доброго й незрадливого
друга – чарівну книгу, яка навчить їх любити й зберігати у серці співучу
материнську рідну мову. Певна річ, що в такому разі ви шукатимете людину,
якій би ця радість була зрозумілою й близькою. Ось тому я до вас і пишу,
щоб ваші діточки занурилися в цю дивовижну казку, в цей чарівний книжковий
світ, у пестливе і лагідне море рідної української мови, опинилися серед
улюблених героїв, які дивитимуться на них з неперевершено гарних магічних
ілюстрацій. Все це їм подарують книжечки українського видавництва Івана
Малковича “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.
Візьміть
у руки їх українську “Абетку”. Вона, наче немовля, що прийшло у світ з
великої людської любови і саме тому має стати початком справжньої людини.
Так і це Диво-Абетка, народжена з таланту, натхнення і любови її творців,
є початком справжньої непонівеченої материнської мови для малюка-українця.
Мені здається, що якщо душа людини є Храмом Божим, то душа нації має бути
Храмом Бога на ім’я Мова.
Книжки
“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги” – немов маленькі ікони, що несуть дитині образ Бога-Мови,
його велич і могуть, доброту і вічність, милість і любов, тепло й лагідність.
Таке
щастя, що нехайне я колись у совєтському
зрусифікованому дитинстві, але хоча б моя дитина зараз має змогу приймати
красу світу крізь пестливі промінчики сяйва ореолів, які обгортають кожну
ікону-книжечку, зроблену руками видавців. Коли читаєш книжки “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги”,
начезанурюєшся в море насолоди. І
все це завдяки талановитій поезії самого видавця, його тотальній праці
над перекладами і переспівами, а також завдяки досконалому професійному
редагуванню справжнього знавця української мови – все того ж самого Івана
Малковича. А які з ним художники працюють – у мене не вистачає слів. Це
треба бачити на власні очі, бо це фантастично гарно, просто неперевершено.
І
доки серед нас, національних бусурманів, що мешкають в Україні, є такі,
як Іван Малкович, іконописці, що несуть Бога-Мову в наші зневірені серця
і приспану свідомість, все ж таки жевріє іскорка надії, що нація виживе
й відбудеться саме як нація.
Ми
з моїм чотирирічним сином є двома звичайними пересічними українцями, ми
не маємо честі бути знайомими особисто з такою людиною, як Іван Малкович,
але ми приятелюємо з його книжками, і наша вдячність цій людині не має
меж за те, що він робить для українських діточок. Стільки, скільки зробив
Іван Малкович для пересічного маленького українця, подарувавши йому серію
книжок “Міні-диво” (це мініверсії великих подарункових книг), не зробила
в цій державі, мабуть, жодна людина, якої б фінансової або посадової моці
вона не мала.
Це,
можливо, незрозуміло, я поясню. Видавництво започаткувало випуск серії
цих міні-книжечок, що є маленькими копіями великих подарункових видань,
за ціною 1 гривня, яка є більш-менш доступною напівголодним сім’ям пересічних
українців (навіть ця ціна була досягнена завдяки залученню спонсорів до
випуску книжечок). Це дало змогу хоч якось втамувати мовно-духовний голод
українських малюків. Створюються чудові домашні міні-бібліотечки сучасної
класичної української і світової дитячої літератури, і, повірте – така
бібліотечка це не абищо. Наш Андрійко є україномовним в суцільно російськомовному
місті Херсоні. Я навіть не можу знайти у місті бодай одного україномовного
однолітка йому в товариство, щоб він не відчував себе гидким каченям. Єдині
його справжні друзі – це книжки “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги”, вони розмовляють
з хлоп’ям його рідною мовою лагідно і ніжно, жартуючи і звеселяючи, напевно,
даючи йому відчуття, що він не самотній, що є ще на світі такі ж, як він,
люди,– українці.
Є
ще один витвір мистецтва – касетка або СД – звукова версія подарункової
книги “Улюблені вірші”. Благаю вас, знайдіть можливість і придбайте своєму
малюку це... не доберу вже слів. Повірте, це не просто якась там “версія”
– це Літургія. Якщо ви її почуєте, ви не зможете вимкнути апаратуру, доки
не дослухаєте до кінця. Магічне сплетіння високої й доброї події з талановитою
працею акторів. Слухаєш її – і літургія звучить... Під дзюркотіння струмочка
– голосу маленького Тарасика Малковича – ця тендітна мелодія наче лунає
з казкової каплички, де співають і б’ють у маленькі дзвоники сяючі янголятка...
Даруйте, але описати ці відчуття словами я не здатна.
Обов’язково
подаруйте її своєму малюку і послухайте разом із ним. Наш Андрійко слухав
її дванадцять днів поспіль майже цілодобово, наче змучена спрагою людина
в пустелі не може відірватися від життєдайної вологи – джерельної води.
А дістав він цю касетку разом із “Абеткою” в подарунок від видавництва.
І таких, як Андрійко, діточок було ще 700 по всій Україні. Це я знаю напевно.
А скільком дитячим закладам вони дарували свої книжки. Ну хто ще за власний
кошт зробив в Україні щось подібне для пересічних малюків заради цих же
малюків, а не заради реклами? Не знаю. Ви скажете: “Яка дрібничка книжечка
та аудіокасета...” Так, можливо, десь, та тільки не в Україні, де платня
батьків цих дітей лише в п’ять разів, а в декого втричі більше вартости
такого подарунка. Про такі книжки пересічні українці можуть тільки мріяти,
повірте, шановні. Але мрії збуваються у казках, і цю казку створив для
них Іван Малкович. Такого альтруїста годі й шукати в теперішній Україні.
Нехай Господь благословить усі діяння цієї людини та його колег, а Божа
Мати оберігає їх від негод, щоб українцям все ж таки було ким пишатися
по-справжньому, щоб була в Україні людина, яка дасть цій знекровленій нації
животворну силу – українську дитячу книгу.
Отож,
купіть і читайте своїм дітям “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гу”, милуйтеся разом з ними
рідною мовою та чарівними ілюстраціями. Естетика цих книжок поки що не
перевершена жодним дитячим видавництвом України.
Даруючи
це диво своїй дитині, ви, напевно, даруватимете в майбутньому можливість
мати продовження серії “Міні-диво” маленьким пересічним українцям, що мешкають
у далекій Україні, тому що без достатніх продажів, видавництво, мабуть,
не зможе вийти на такі тиражі, що дадуть змогу поповнити випуск “Міні-дива”
без залучення спонсорів. А в Україні мало хто може забезпечити таку кількістьпродажу
книжок, бо панує суцільна купівельна неспроможність.
Впевнена,
що, придбавши принаймні одну з їх книжок, ви вже не зможете зупинитися.
І не зупиняйтеся, будь ласка. Кращого дарунка дитині годі й шукати.
Хай
вам усім щастить.
Юлія
Юзова,
м.
Херсон, Україна