Бажання
хоч раз побувати в Україні природне для кожного українця. Цей душевний
клич ми повинні втілювати, поширювати і зароджувати в серцях наших дітей.
Організаційний контакт і співпраця з організаціями, інституціями, школами
та Українською Церквою в Україні дає ширшу і кращу можливість пізнати рівень
і різні аспекти життя нашого народу. Мандат делегата на VIII Конгрес СКУ
у Києві дав мені можливість не тільки брати участь у сесіях Конгресу, його
нарадах і цікавих дискусіях, але й одночасно відкрив мені широко двері
для живого контакту з українцями з різних областей України та східної діаспори.
Поза
обов’язком делегата я вирішила відвідати ті місця, куди спрямована наша
допомога і добре розвинутий контакт та співпраця. Цьому сприяла Філія УНО
Торонто-Захід, яка виділила фонди на допомогу людям, які найбільше її потребують.
Через систему Суспільної Служби Крайова Управа ОУК у 2001 p. взяла на себе
відповідальність споріднення із осередком ССУ м. Новоархангельська Кіровоградської
области. Районна організація ССУ, Новоархангельський осередок і Крайова
Управа ОУК у Торонто поєднані духовно, активно співпрацюють, підтримують
живий контакт. КУ ОУК несе допомогу усім тим, кому почуття радости добробуту,
любови, спокою на схилі віку не знані, забуті вони, здається, цивілівізованим
світом і навіть самим Господом. У напіврозвалених, без підлоги, з обваленою
стелею, не опалюваних, брудних, низьких хатах, якщо можна ще їх назвати
хатами, доживають наші дорогі бабусі й дідусі, проживають діти при матері,
прикованій до ліжка через недугу, багатодітні сім’ї – часто без батька,
каліки і сироти. Таку картину не можна забути, вона стоїть мені перед очима
завжди.
Зі
своїм природним синівським почуттям, любов’ю і опікою відвідує тих осіб
голова осередку ССУ м. Новоархангельська, депутат районної ради п. Валентин
Животовський. Скільки радости і сліз в очах було у тих людей, коли появились
гості на їхньому порозі – головаКУ
ОУК Ірина Ващук і голова осередку ССУ п. Валентин Животовський. Вони, немов
рідних дітей, ласкавим і чутливим словом вітали нас.
А
наскільки прикро було відчути їхнє бажання чимось нас пригостити або дати
щось ударунок, але, на жаль, у них
не було нічого. Відчувалося, що стара українська традиційна гостинність
залишилась у генах нашого народу. На диво, у цьому районі звучить чиста
українська мова, нею говорять діти, молодь і старші, реклами і написи такожукраїнською
мовою. Може, це тому, що у цьому містечку народився славний поет, патріот
України Євген Маланюк, якому місцеві люди здвигнули погруддя.
У
Новоархангельському районі відкрили свої двері для вірних вісім храмів
УПЦ КП. Це можна назвати подвигом – незважаючи на усі негаразди, економічні
проблеми, національний дух оживає. З великим одушевленням сприймала я живий
і відкритий спротив місцевих людей до „батюшки” УПЦ МП (на жаль, не москаля,
а українця-яничара) у день церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці,
яке припало на 15 серпня, їхню рішучість, накипілий біль і ненависть до
небажаного і ворожого зверхника УПЦ МП на рідній землі впродовж довгих
десятиліть. Тут ідеться про захист і збереження найконечнішого у житті,
найважливіших людських цінностей – віри в Бога, гідности права і вільного
розвитку цієї духовної бази, рідної Української Православної Церкви КП.
Священикам УПЦ КП приділяються старенькі, у жалюгідному стані церковці
або будинки, які потребують капітального ремонту, а то й цілковитої перебудови,
на що немає жодних фінансів, у той час як церкви МП значно вирізняються
своїм багатством. Для моральної і фінансової підтримки я вважала за потрібне
виділити усім 8 священикам Новоархангельського району невеличку допомогу,
а у селі Торговиця – пожертву на необхідний ремонт місцевої церкви. Глибоко
вірю, що УПЦ КП підніметься у недалекому майбутньому на п’єдестал національного
рівня, досягне вершин і стане духовною криницею для усіх спраглих своїх
дітей. Хай Господь надихає їх силою духа і вірою в перемогу.
У
селі Торговиця рік тому, за день перед Днем Незалежности скоєно ганебний
злочин у дитячому садочку „Колосочок”. Весь інвентар садочка було згромаджено
в одну кімнату і підпалено. Згоріло все, злочинців до сьогодні не впіймано.
Коштів на придбання обладнання і постільної білизни немає. Колектив садочка
не опускав рук, жінки своїми силами і своїми коштами перемалювали чорні
стіни, привели до порядку домівку, але закупити потрібний інвентар не було
змоги з огляду на брак фінансів. Тут, мабуть, сам Господь дозволив бути
мені свідком, і я мала змогу допомогти у придбанні набільш потрібних речей.
На прохання виховательок я придбала магнітофон, постільну білизну на 22
ліжка, каструлі, відра, туалетні столики, іграшки за кошти, передані Філією
УНО Торонто-Захід. Також було закуплено ліки 16-літній дівчині, мати якої
є безробітною, і на той час дівчина перестала приймати ліки на місяць з
огляду на брак грошей. Придбано комп’ютерне обладнання для осередку РО
ССУ у Новоархангельську. Сльози від хвилювання у поодиноких людей, слова
вдячности неможливо змалювати і переказати.
Незважаючи
на вбогість, насильну русифікацію, сільський народ зберіг свою рідну мову,
гостинність і теплоту. Ввічливість, прихильність і пошану до гостей я відчула
також під час офіційного візиту районної адміністрації м. Новоархангельська.
Я
вдячна їм за те, що потрудилися і привезли мене з Києва до Новоархангельська,
а також пішли нам назустріч у транспортації до Кіровограда. Кожний день
перебування у Новоархангельську був насичений багатою програмою відвідин
різних місцевостей (сіл), осіб, не захищених соціальною опікою або оточених
дуже мізерною опікою. Щоб добратися до тих людей, потрібно було долати
сільські дороги, але одночасно при тому відкритий був для мене чудовий
краєвид – краса української землі. Краса природи, гаї, долини, степи, шовкова
трава, дерева, безмежні поля соняшника, пшениці, проса, польові квіти,
ласкавий і ніжний вітерець, блакитне українське небо зігріють і полонять
навіть найхолодніше серце.
Велике
спасибі усім, хто спричинився до моєї поїздки в Україну, що збагатило мене
знаннями про неї та ще глибше влило любов до української землі. Особливу
подяку складаю Філії УНО Торонто-Захід за надану мені можливість надати
фінансову допомогу усім тим, які найбільше її потребують, усім тим, які
відчувають найнижчий рівень вбогости. Нехай слова вдячности цих знедолених
людей зігрівають ваші серця, нехай їхні молитви до Бога дарують Вам добре
здоров’я та натхнення до дальшої творчої і благодійної праці.