Ігор Копестинський

З 5 по 7 жовтня у Вінніпеґу (Манітоба) відбувся ХХ-й Конгрес Українців Канади (КУК), який цього року проходив під гаслом “Візія майбутнього: громада в діалозі”.

На нього прибуло біля 200 делегатів від різноманітних канадських організацій українців та відділів Конгресу українців Канади.

У своєму вступному слові президент КУК Євген Чолій наголосив, що цей з’їзд є особливою нагодою для українців Канади відмітити свої досягнення як громади й зробити перші кроки до зміцнення нашої спільноти в новому ХХІ столітті. Він зазначив: “Протягом більш ніж шістдесят років Конгрес Українців Канади був тим активним чинником, який об’єднував різні угрупування української спільноти в Канаді, дискутував їх спільні потреби і інтереси та представляв їх перед канадською громадськістю”.

На першій пленарній сесії було вибрано президію конгресу під головуванням Віктора Педенка (заступник Павло Грод, секретар Ліда Куліш), прийнято програму та створено робочі комісії, а також заслухано і схвалено трирічний звіт КУК та звіти верифікаційної, статутної і контрольної комісій.

Андрій Гладишевський представив делегатам трирічний звіт Української канадської Фундації ім.Тараса Шевченка.

Під час вечірнього офіційного відкриття конгресу, яким керувала голова оргкомітету Софія Качор, були зачитані привіти від прем’єр-міністра Канади Жана Кретьєна та прем’єрів канадських провінцій Також учасників конгресу безпосередньо привітали представники різних рівнів канадської влади.

Другий день конгресу розпочався двома сесіями під гаслами “що таке громада?” та “громада на перехресті”, на яких доповідачі представляли своє бачення проблем в українській громаді Канади та шляхи розвитку української спільноти в найближчому майбутньому. Дискутувати ці питання учасники продовжували під час круглих столів з символічними назвами: “Життєздатна громада”, “Визначення пріорітетів” та “Як це нам здійснити?”. Рішення сесій і круглих столів знайшли своє відображення у прийнятих на конгресі резолюціях.

Цього дня на бенкеті було вручено ряд відзначень і нагород. І так Марійка Качмар (Едмонтон), Леся Луцюк (Реджайна, Саскачеван) та Давид Маковський (Едмонтон) отримали відзнаки за визначне провідництво. А Шевченківськими медалями у відповідних номінаціях були нагороджені: громадський розвиток –Соня Бейзик (Вінніпеґ), Софія Качор (Вінніпеґ), д-р Юлія Войчишин (Оттава); культура і мистецтво – Марко Левицький (Едмонтон), Ліда Палій (Торонто), Люба Жук (Монреаль); освіта – о.д-р Олег Кравченко, Леся Храплива-Щур; спорт –Олександр Скоцень.

В цей вечір учасників конгресу привітали посол України в Канаді Юрій Щербак та президент СКУ Аскольд Лозинський.

На третій день роботи делегати вшанували пам’ять та поклали квіти до пам’ятників у Вінніпеґу Тарасові Шевченку, жертвам голодомору в Україні та жертвам інтернувань в Канаді.

Під час другої заключної пленарної сесії було заслухано звіт Канадсько-українського фонду, звіти комісій конгресу та вибрано керівні органи КУК на наступний трирічний термін. Президентом КУК переобрано Євгена Чолія.

Підсумовуючи роботу конгресу і визначаючи пріорітети на майбутнє у своєму інтерв’ю “Новому шляху” пан Євген сказав: “В першу чергу я задоволений ХХ з’їздом КУК. Я вважаю, що він був цікавий і конференція “Візія майбутнього: громада в діалозі” дала дуже позитивні думки, на яких можна будувати нашу роботу. Ми все це проаналізуємо, проконсультуємось з іншими українськими організаціями і спробуємо витворити спільну позицію, під якою могла б підписатися більшість канадських українців. Вирішення питаннь, які стоять перед нами є дуже важливе для всіх українців. Я вірю, що ми переконаємо канадський уряд, що його політика денатуралізації і депортації є невідповідною сьогодні. Ми також хочемо позитивно закінчити справу відшкодовування за інтернування українців в Канаді під час Першої світової війни. Також сьогодні в канадському парламенті розглядається новий еміграційний закон і ми хочемо подбати, щоб цей закон був справедливий щодо імігрантів, які дуже багато зробили для розвитку цієї країни. Необхідно також, щоб запрацювало наше бюро в Оттаві, але на жаль не вистарчає для цього коштів.

Після трьох років праці до багатьох цих справ я ставлюся більш практично. Потрібно, щоб люди не тільки говорили про проблеми, а щоб кожна людина, яка щось хоче досягнути, думала як вона може безпосередньо допомогти працею чи фінансово цій справі.

Для реалізації тих завдань, які поставив перед нами Конгрес, потрібно людей і сильної фінансової бази. Це є добра нагода для всіх делегатів з’їзду, які чудово попрацювали протягом цих трьох днів, доказати, що вони повністю підтримують свої резолюції, заохочуючи членів своїх організацій, відділів, провінційних рад до збору коштів на національний фонд КУК”.