Україна:“Повернення в Європу?”
(“Ukraine: A return to Europe?”)
Нарешті Катедра українських студій Оттавського університету має свого завідувача


 

Юлія Войчишин


У середу, 8 жовтня 2003 року в будинку Табаре Оттавського університету відбулася інавгураційна лекція професора Домініка Ареля, першого завідувача Катедри українських студій.
Вечір відкрила член академічної дорадчої ради, ведуча цього вечора професор Ірена Макарик. Вона пригадала присутнім, що майже 8 років тому в цьому самому залі і на цій самій сцені патрон катедри, вже покійний високодостойний Рамон Гнатишин започаткував першу фазу діяльности катедри і постійно підтримував її, беручи участь у конференціях та інших видах діяльности, тому всі дуже відчувають відсутність його на цьому вечорі. Особливо тепер, коли започатковуємо нову фазу нашого проекту інавгураційною доповіддю першого завідувача катедри д-ра Домініка Ареля, сказала проф. Макарик. До коротких привітів вона запросила декана факультету вищих та постдокторальних студій і співголову ради Катедри українських студій професора Жозефа Де Коніка та декана факультету суспільних наук і члена дорадчої ради Катедри українських студій професора Каролін Андрю. Представити пер-шого завідувача катедри ведуча вечора запросила співголову ради катедри професора Теофіля Кіса.
Перед його представленням проф. Кіс розповів дещо з історії катедри. Зокрема, зауважив, що фінансову базу катедри створили дві великі дотації – Антона і д-р Наді Івахнюк та професора Константина Біди. Додаткову фундацію пізніше створили Михайло і Оксана Сосновські, а минулого року Таня Мельник і Дана Бойко заснували фонд імени свого батька Йосипа Бойка. Крім того, Оттавський університет у 1995 році під час відкриття катедри склав досить щедру дотацію. З датками від поодиноких людей загальна сума зросла до фінансового рівня, потрібного для відкриття катедри в 1995 році. А тепер, у 2003 році, катедра отримала нагоду мати професора політичних наук сумісно з факультетом суспільних наук.

Перший завідуючий катедри проф. Домінік Арель народився в 1959 році в Монреалі. Останні сімнадцять років він з дружиною Марією прожив в Америці, де народилася їхня донька Кліо. Там він працював асистентом професора у Вотсонському інституті міжнародних студій університету Бровн у Ровд Айланд, де розгорнув широку наукову діяльність. Тут подаємо тільки дуже малу частину його професійної біографії. Отже, його рідною мовою є французька, а другою – англійська. Він також говорить по-російськи і по-українськи. Докторат з політичних наук здобув в Іллінойському університеті в 1993 році. Основним його зацікавленням є мовна політика і політика національної ідентичности. Україною Домінік Арель зацікавився, коли Верховна Рада прийняла закон, на основі якого українська мова стала державною мовою України. Почав вивчати українську самотужки із словників, а в 1990 році студіював у Міжнародній школі україністики в Києві. Як і багато інших науковців, розуміє, що перші кроки до пізнання країни – це вивчення мови та специфіки її національної ідентичности, тому часто відвідує Україну. Досліджує перший український пострадянський перепис населення і вже опублікував розвідку “Інтерпретуючи національність та мову в українському переписі населення 2001 року” та три інші статті на цю тему. Шість років тому заснував і видає інформаційний бюлетень для науковців “Ukraine List” (UKL), який можна придбати за адресою: dominique arel@brown.edu. Відтепер цей бюлетень виходитиме при катедрі, сказав професор Кіс і попросив професора Ареля до слова.

Темою інавгураційної лекції професора Домініка Ареля була “Україна: повернення в Європу?” На самому початку своєї доповіді на прикладі подій в Румунії, коли під час демонстрації проти комуністичного уряду в 1989 році люди скандували “Oyropa” – Європа, він висловив твердження, що всі східноєвропейські народи колишнього Союзу прагнуть бути з Європою. Це особливо стосується України, коріння якої вже від княжої Руси аж до нинішніх часів переплітаються з Європою. Але, на його думку, Європа сама не дотримується того, що вона проповідує для Європейського Союзу. Їхня субсидована аграрна політика заперечує пропагований ними вільний ринок, бо продукція ще не зреформованого сільського господарства України не може змагатися з їхньою продукцією. Також законів Європейського Союзу про національні меншини не дотримуються такі країни, як Франція чи Британія, з огляду на їх державну філософію чи безпеку. Третє спостереження професора Ареля, що потяг постсовєтських країн до Європи з’являється в той самий час, що й вияв національної ідентичности. Він бачить тут конфлікт, особливо в Україні, бо, на його думку, чим більше Україна ставатиме європейською, тим менше вона буде українською, що подобається комуністам в Україні. З іншої сторони, більша частина виборців в Україні вірить, що чим більше європейською буде Україна, тим менше вона буде російською, а це значить – більше українською. Немає сумніву, що вступ до Європейського Союзу має також негативну сторону, як довів професор Арель, але ідея Європи перемагає, бо там люди бачать можливість нормалізувати своє життя, стати цивілізованою країною.

Професор також розповів про плани майбутньої діяльности катедри, які включають нав’язання контактів з академічними інституціями в інших країнах, організування конференцій та багато іншого. В наступному академічному році він буде викладати курс про геноцид у відділі політичних наук Оттавського університету, в якому український Голодомор буде важливим компонентом.

Закінчив професор Арель свою доповідь по-українськи. Ось декілька його фраз: “...Україна для мене – це частина мого професійного життя, але Україна теж – моя друга батьківщина. Я не українець, українська мова для мене не рідна. ... Але українська культура, пісні і люди взагалі мені дуже близькі. ... Дивно, коли я в Москві, я відчуваю себе за кордоном. Але коли я лечу в Київ, я відчуваю себе вдома...”

Бажаємо першому завідувачеві Катедри українських студій Оттавського університету успіхів.