Рецензія на книгу С. Ярмуся "Та не однаково мені..."

Ця книга – скарб. Взявши її до рук, не захочеш залишити, поки не прочитаєш. Адже та простота, а водночас і складність викладу авторських думок захоплює всю душу. З цікавістю перегортаєш сторінки за сторінками і думаєш: це ж дійсно таке наше життя, життя України!

В своїй книжці Степан Ярмусь розповідає про подорож по Україні, яка виявилася дуже цікавою. Розповідь ця переплітається з описом істинного стану України.

Автор образно, красиво, легко описує ті місця і міста, які він відвідав, подорожуючи Україною. Читаючи, можна відразу уявити, стару Землю Волинь, Луцьк, письменникове рідне село Лідихів, Чернігів, Бабин Яр, Байковий цвинтар та ще багато інших місць, де побував український канадець у Києві і поза ним.

Розповідаючи з великим ентузіазмом і радістю про свою подорож, автор все ж таки проявляє велике хвилювання за Україну, за долю обкраденого і знедоленого народу. Йому крає серце, що Україна безоглядно впала перед світом і над нею злорадно сміються, що більшість земель лежить облогом, що люди носять одежу-барахло хтозна чийого виробу, коли власні заводи і фабрики закриті і українці змушені їхати на заробітки в інші країни. Також турбує та обурює його і церковне питання, тобто тиск Московського Патріархату на Київську Православну Церкву і людей.

Можна назвати ще ряд проблем України, що турбують письменника, але краще самому прочитати книгу. Адже, прочитавши її, звертаєш мимоволі увагу на те чи інше болюче питання для України, яке в наших буднях розчиняється і зникає.

С. Ярмусь у своєму звертанні до українське народу ніби вказує, тиче пальцем: ось дивіться, це ж велика проблема України, погляньте на неї, спробуйте вирішити її!

Та все ж таки у автора превалює оптимізм. Він глибоко переконаний, що в Україні багато людей великого розуму, серця і духу, що є ознаки помітного оздоровлення до краю дегуманізованої комунізмом людини, що українська людина оновлюється реально і оновить Україну так, що вона буде жити.

Ярмусь створив ніби своєрідне дзеркало, в якому відображається дійсність, наше справжнє життя. І хто загляне в це дзеркало, той не залишиться байдужим до проблем України. А це означає, що ця книга є корисною, важливою і взагалі безцінною для нашого народу.

Олена Лисенко,

студентка II курсу Інституту журналістики м. Київ