Богдан
Михайлишин
Теплого
весняного надвечір’я члени Філії Торонто-Захід Українського Національного
Об’єднання зібралися у своїй затишній домівці, щоб уже вкотре віддати шану
Матерям. Це прекрасне свято не обмежують жодні національні, релігійні,
політичні чи інші перепони – любов до матері безмежна, вічна і незнищима.
Вона широко оспівана в піснях, змальована в картинах, описана у творах
красного письменства. Отож майже усе товариство Філії УНО Торонто-Захід
охоче відгукнулося зібратися з цієї дуже доречної нагоди. Слід відзначити,
що організацію її проведення повністю взяли на себе чоловіки. І, забігаючи
наперед, скажу, що вони таки з усім дали собі раду: був приготовлений дуже
смачний обід, що складався з кількох страв і солодкого, кожна жінка, більшість
яких були не лише матері, а й бабусі, отримала квіти, усім разом і кожній
із них зокрема було сказано багато теплих слів.
У
зв’язку із службовим відрядженням голови Філії Петра Ковальчика до США
свято відкрив один із його заступників. Він привітав усіх присутніх, серед
яких були такі відомі в українській громаді Торонто і Канади люди, як голова
Крайової Управи ОУК Ірина Ващук, голова Головної Управи Української Стрілецької
Громади Андрій Славич, голова Відділу ОУК Торонто-Захід Валентина Горовенко,
голова Торонтського відділу Української Стрілецької Громади Роман Шелестинський,
голова клубу „Бесіда” Степан Пилип’як та ін.
Після
урочистоїмолитви, яку провела директор
Рідної школи при Філії УНО Торонто-Захід Ірина Кравець, присутні мали змогу
прослухати коротку доповідь про джерела виникнення, історію становлення
та формування й нинішні особливості відзначення Дня Матері у світі, головно
на Американському континенті. Було цікаво довідатися про вшанування найдорожчої
кожному із нас людини у стародавніх Греції та Римі, зв’язки цієї події
із деякими язичеськими обрядами стародавніх слов’ян, у тому числі й українців,
згадки про Mother Day у британських хроніках ХІІІ-ХІV століть і його поширення
у Північній Америці.
Головно
завдяки зусиллям пані Кравець усі присутні отримали море задоволення від
гарного і зі смаком скомпонованого концерту. Як завжди, дуже багато зробила
сама директорка. Проникливо звучали слова усім відомих пісень про маму
у виконанні бандуристки Лесі Яциковської; до кожного серця достукувалися
трепетні репліки діалогу Ольги та Вірляни Вінявських – матері та дочки.
Двічі
мережили концерт своїми привітами Валентина Горовенко і Ірина Ващук. Брали
за душу зворушливі слова про материнське шепотіння над русявою голівкою
дитини, про неспокій матерів за своїх підлітків, про вічне хвилювання мами
за вже давно дорослих дітей. Як колективна молитва звучали слова доземного
поклону матерям і бабусям за любов і ласку, першу, чи не найважливішу домашню
науку, за недоспані ночі і завдані прикрощі та турботи.
Усіх,
гадаю, здивував своїми віршами про маму Юрко Кузь. Виглядало, що він не
очікував бути запрошеним до трибуни, але під враженням святкового настрою
і почуттів вирішив запропонувати на суд невимогливої та дуже доброзичливої
„літстудії” присутніх частинку свого поетичного доробку. Усім сподобався
також і виступ Галини Чаплі.
Тривалий
час у домівці не було пана Славича. Коли йому надали слово для привітання
дам, він був настільки зворушений, що не міг стримати хвилювання. Цей добродій,
слід додати, настільки симпатичний усім, що йому можна було б і нічого
не говорити – видається, сама його присутність у заліслугувала
і привітанням, і водночас подякою усім жінкам, які зібралися тут.
Приємний,
майже літній вечір добігав кінця. Заля поволі рідшала. Але незабаром її
знову заполонить таке ж приємне і веселе товариство, бо не за горами День
Батька. А хто сказав, що батьки менш важливі у продовженні роду людського
і що це не важливе свято і не доречна нагода усім зібратися знову?