Юрієві Шухевичу – звання Героя України

На зборах Тернопільської обласної організації Конгресу Українських Націоналістів, на яких були присутніми близько 200 осіб із 16 районів Тернопільської области та м. Тернополя, одностайно вирішено підтримати ініціативу звернутись до відповідних державних структур, щоб присвоїти Юрію Шухевичу звання Героя України.
Юрій Шухевич – це визначна особистість сучасної української політики, символ Української Держави протягом багатьох десятиліть, громадський діяч світового масштабу. Присутні з тривогою наголошували на цінностях нашого суспільства, яке в недалекому минулому пережило колективізацію на селі, повну ліквідацію приватної власности у жорстокий, кровопролитний спосіб, масові репресії, голодомори, знущання над малолітніми діть-ми іт. п. Для подолання усіх цих негативних явищ потрібно негайно сформувати національні ідеали нашого суспільства, котрі б беззаперечно вказувалина подальший шлях розвитку держави, програму дій державної влади на майбутнє, на рівень правового захисту громадян, що відіграє вирішальну роль у міжнародному іміджі держави та присутності потужних фінансових інвесторів в Україні.

Присутні беззаперечно підтримали заяву і звернення до державних структур. Ось текст цього звернення.

Присвоїти Юрію Шухевичу звання Героя України за визначні заслуги перед Українською державою та проявлення героїзму протягом життя

28 березня 2003 року виповнилося 70 років з дня народження Юрія Шухевича, вірного та незламного сина провідника УПА Романа Шухевича, котрий, не задумуючись, продовжив справу свого батька, проявивши небувалий героїзм. Зброєю для Юрія Шухевича є віра, воля, сила духу, безмежна відданість нації, ідеї української державности.

Будучи ув’язненим в 11-річному віці у 1944 р. і до 57 років, він зазнавав постійних фізичних і моральних катувань, але не відмовився від імени свого батька, не зрадив його ідеалів, які є ідеалами нашої держави. Засуджений ще малолітнім, Юрій Шухевич був насильно позбавлений права на дитинство через політичні погляди його батьків, а в 1990 р. повертається в Україну інвалідом, зломленим фізично, але не духовно.

За роки лихоліть, знущань, терору у тюрмах і на засланні Юрій Шухевич був позбавлений усіх прав людини та ув’язнений у нелюдських умовах протягом майже півстоліття. При цьому він проявив великий героїзм, високі особисті моральні цінності, міцність духу, незламну волю, безмежну хоробрість, залишившись вірним Ук-раїні. Усі тортури переніс героїчно і з високо піднятою головою, не втративши людської гідности, своїх переконань. Під час неволі з 11 років і до 57 Юрій Шухевич не зрікся свого батька, ідей, показавши героїчний приклад міцности родинних та сімейних почуттів, що є основою будь-якої держави.

Незважаючи на смертельну небезпеку протягом усього життя, Юрій Шухевич не полишив громадську діяльність, з гордістю і мужністю залишився вірним вибраному життєвому курсу, національній ідеї, нації. В ув’язненні неодноразово виступав із зверненнями і заявами до світової громадськости, урядів держав, міжнародних організацій, співгромадян та керівництва СРСР в охороні конституційних прав і свобод людини. Завдяки активній діяльності на його захист виступали міжнародні правозахисні організації, політики, парламенти та найвищі керівники закордонних держав.

Увесь життєвий шлях Юрія Шухевича – це героїчне служіння українському народові, інтересам української нації. Жертвуючи власним життям, Юрій Шухевич з початку свого ув’язнення і до сьогодення працює над створенням і розбудовою нашої держави. У незалежній Україні він бере активну участь у політичному житті держави, відстоюючи національні інтереси у всіх її сферах.

У новітній історії Юрій Шухевич є героїчним символом віри, жертовности та незламности української еліти. Він творив історію, яка на сьогодні становить сутність усього нашого буття.

Юрій Шухевич є символом вірности, символом сили духу героїв усіх часів і народів. Життєвий шлях Юрія Шухевича – це шлях героя, героя української нації.

Виходячи із вищевикладеного, ми вимагаємо присвоїти Юрію Романовичу Шухевичу звання Героя України згідно зі статтею 1, статтею 6 Закону України “По державні нагороди”, якому 28 березня 2003 р. виповнилося 70 років.

Голова зборів

Ігор Острожинський,

6 квітня 2003 р.