Віра Ке
Відзначення журналістів у Торонто
В п’ятницю, 7 червня 2002 відбувся в Торонто 24-й вечір нагород Канадського етнічного клубу журналістів та письменників, на якому 6 журналістів різних національностей oдержали відзначення за свою працю. Вечір відбувся в ресторані Baby Point, де гості мали нагоду не тільки гарно провести час, але і скуштувати знаменитих українських страв, завдяки яким є відомими власники ресторану.
* * *
Законопроект 120: “ Portuguese History And Heritage Act”
Цей закон виринув як признання за особливий вклад праці португальців у розвиток Онтаріо і Канади. На основі цього закону кожного року 10 червня буде проголошене Португальським днем, а червень кожного року буде місяцем Португальської історії та спадщини. Португалія відігравала визначну роль в ХV і XVI століттях у відкритті нових континентів та колонізацій. В XV столітті пор-тугальський принц Генрі, відомий як Навіґатор, заснував школу мореплавства в Сеґрес, в регіоні Альґарве, в Португалії, з якої вийшли світової слави навігатори і дос-лідники, зокрема Бартоломеу Діяс, який дослідив частини Африки, Васко да Гама, який відкрив морську дорогу до Індії, Гаспар Корте Ріал, який досліджував Ньюфаундленд і Лабрадор у Канаді, Педро Альварез Кабрал, який відкрив Бразилію, та МаГеллан, який переплив своїм судном довкола землі. Гаспар Корте Ріал разом з Джіовані Кабото перші відкрили Канаду. В 1500 році Ґас-пар Корте Ріал отримав дозвіл від португальського короля Мануеля займати і затримувати у власність землі в Новому Світі. В старих картографах Ньюфаундленд і Лаб-радор зазначені як Земля Корте Ріала. В 2001 році португальці відзначали 500-ліття перших португальських поселенців у Канаді. Коли в 1693 p. устабілізовано поштові послуги, першим поштарем став португалець Педро да Сільва, який возив пошту човном між Монтреалем і Квебеком.
Португальці започаткували в 1501 р. рибальську індустрію в Канаді, яка тривала 500 літ. На Ватікан Фреско Мап з 1556 р. північна частина Лабрадору зазначена як Бакальос, що означає португальською мовою риба придатна для їжі. Люди в Ньюфаундленді та Лабрадорі досі тепло і гарно згадують португальський флот з давніх часів.
* * *
Предвісник українського національного відродження Буковини
8 серпная 1834 р. народився поет Осип Юрій Федькович. Він поєднував впливи західноєвропейського романтизму з буковинським фольклором. У його ліричних віршах переважає гуцульська тематика, в якій поет відтворює переживання жовнірів, відірваних від рідного краю, які у відчаї доходять до дизертирства чи самогубства. Поеми Федьковича присвячені героїчним подвигам опришків, месників за кривду народу. Незважаючи на певні запозичення з поезії Шевченка, а в прозі з Марка Вовчка, Федькович був талановитим, до Івана Франка найбільшим письменником Західної України, дуже популярним серед тодішньої молоді, яка черпала з його творів силу і безмежну любов до народу. В читанках для третього класу на-родних шкіл з тих часів був надрукований чудовий вірш Коломия краща. В ньому Федькович розповідав про гуцулів, що в складі окупаційної австро-угорськoї армії, опинилися в Парижі під час війни з Наполеоном. Цей вірш чомусь загубився, але він прикрашає велику спадщину співця Буковини.
Коломия краща
Тямиш, брате, як ми стали в Парижі, в столиці,
Як на ринку вигравали Довбуша і Гриця?
Як розбіглися по місті, мов по плаю вівці,
Коломийку вигравали сумно на сопілці.
Як гадали про ватаги та й про полонини,
Про пивниці Довбушеві та й про гори сині.
Та й чи тямиш, побратиме, пана капітана
Та й отого гренадира з Жабйого, Івана?
Пан капітан, було, мовить: Бачність, руські діти,
І помрете, того дива не будете зріти!
Тут палати, як Бескиди, доми, мов палати,
Як мурашки тії люди, а які в них шати!
Верхи церков величавих блистять, мов зірниці,
Від золота і брильянтів мерехтять крамниці!
Цей великий город царський сто плугів не зоре,
Глянь на місто остовпієш, дійсно чудо, море".
А Іван, вояк хоробрий, козак-заведія,
Здвиг плечима: Такой,
каже, краща Коломия!
* * *
Прийняття молодих студентів
до субсидованої військом навчальної програми
29 студентів з Торонто і околиць були офіційно прийняті 15 червня 2002 p. у ряди Збройних Сил Канади,як офіцери-кадети. Церемонія відбулася в приміщенні Canadian Forces Recruiting Centre, Toronto, 4900 Yonge Street, North York.
Заки дійшло до цієї церемонії, студенти відбували вишкіл у Canadian Forces Leadership And Recruit School, в St-Jean, Que., а влітку офіцери-кадети почнуть університетські студії в The Royal Military Colwe (RMC) of Canada in Kingston, або у вибраних канадських університетах, де їхня наука буде субсидована.
Хто хотів би потрапити на такі субсидовані студії, може отримати інформацію через центр для рекрутів: 1-800-856-8488 або через Інтернет www.forces.gc.ca.
* * *
88 років тому розпочалася Перша світова війна
1 серпня 1914 року розпочалася війна, яку називали війною, що закінчила всі війни! Якраз! Вона почалася локальним конфліктом між Австро-Угорщиною та Сербією, але швидко перетворилася в загальну європейську війну, коли Німеччина проголосила першого серпня 1914 року війну проти Росії. Не минуло багато часу, як вона стала глобальною війною, в якій брали участь 32 держави. 28 з них належали до так званих Взаємодіючих Сил, популярно відомих як Аліянти. Проти них боролася коаліція Центральних Сил, до якої входила Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія. Безпосередньою причиною війни між Австро-Угорщиною та Сербією стало підступне вбивство 28 червня 1914 року в Сараєво, столиці австро-угорської провінції Боснії, престолонаслідника Франціса Фердинанда сербським націоналістом Ґаврілом Прінціпом.
Одначе фундаментальною при-чиною конфлікту був поступовий розвиток ще з 1871 р. Німеччини, яка перетворилася у велику світову потугу і дістала сильного поштовху після перемоги над Францією 1871 p., а також те, що дух інтенсивного націоналізму сильно поширювався по всій Європі протягом ХІХ і ХХ століть. Політична і економічна ревалізація між державами та заснування і утримання в Європі після 1871 року двох великих збройних сил і двох ворожих мілітарних союзів АЛІЯНТІВ І ЦЕНТРАЛЬНИХ СИЛ помалу зближувало ці дві потуги до воєнної конфронтації. Це тривало аж до перемиря, 11 листопада 1918 року.
* * *
Нова незалежна держава на карті світу
Острів Тімор з Малайзійського архіпелагу, який знаходиться приблизно 700 миль на схід від Яви, в східній частині, належав до Португалії, а в західній до Індонезійської республіки. На південно-західному побережжі лежить його столиця Купанґ. Побережжя острова стрімкі і вистелені кораловими рифами, а вся територія поперетинана паралельними смугами гір. Найвищий шпиль Рамеляу 1678 стіп знаходиться в португальській частині. Тубильці Тімору схрещені з малайзійцями, полінезійцями та корінними жителями-папуасами. Мінеральні ресурси золота, міді, гіпсу та нафти дуже мало використовувані. Сільське господарство плекають у зовсім примітивний спосіб. Індустрія також малорозвинута. Найголовніші галузі це ткацтво, виробництво зброї і орнаментів, а вздовж побереж риболовство. Експорт включав каву, сандалове дерево, сушене ядро кокосового горіха. Португальці почали засновувати на Тіморі свої колонії в XVI столітті. А в І613 році на Тіморі осіли голлaндці. Боротьба за Тімор тривала до 1859 p., коли на основі угоди устабілізовано кордони. Під час Другої світової війни Тімор окупували японці. Коли в 1950 р. створено Індонезійську Республіку, голландська частина Тімору припала Індонезії, а португальська залишилася Португалії. Населення Тімору завзято боролося за свою незалежність і врешті в травні 2002 pоку португальську частину проголошено незалежною державою. Хоч Індонезія прийняла цей факт досить ворожо, але змушена брати, разом з достойниками світу, участь у проголошенні незалежности португальського Тімору. Про цю подію писали всі газети і говорили у всіх новинах на радіо і телебаченні. Але після радости і церемоній ніхто більше Тімором не цікавиться.