Ірина Завадська,
організатор і творчий керівник
групи “Офіра
“Не за Нього треба молитися,
Треба молитися до Нього!”
(З промови митрополита Йосифа Шмондюка виголошеної 1959 р.)
Цей рік для кожного українця є особливим – багато знаменних ювілейних дат і подій ми святкуємо і відзначаємо. У серпні ми святкували Десяту річницю незалежности України.
“Десять літ незалежности нині
Це так мало – як подих дитяти,
Та інакше звучатиме пісня,
Як про долю Вкраїни згадати ”(Л. Дмитришин)
В тій українській Долі нашого народу, у формуванні національного Духу, найвагомішу роль відіграли велетні українського Духу – Великі сини і дочки, які творили і боролися, залишивши нам у спадщину гуманітарну ауру нації. Та хіба не горді українці цілого світу і хіба це не доказ і вияв інтегральної причетности до світової культури, але в своєму неповторному національному варіянті – проголешення ЮНЕСКО 2001 роком Лесі Українки!
Глибоко закорінений звичай – вшанування пам’яті наших національних героїв, дорогих серцю подій та постатей з історичного минулого є одним найбільше яскравим проявом не тільки нашої національної окремішности серед чужинців, а й духовного зв’язку з Україною. Богослужінням, молитвою, перш за все, чи концертом або виставкою всюди, де живуть українці, ми збираємося хоч найменшою громадою, щоб гідно спільно віддати пошану кращим синам і дочкам, які своїми чинами на вічну пам’ять народу нашого собі заслужили.
Цей рік знаменний ще одним великим ювілеєм. Минає 100 років, як Князь нашої Церкви – Слуга Божий Андрей Шептицький – бере у руки кермо – провід Галицької Митрополії. Ще у 1888 р. молодий аристократ, граф Роман Шептицький вступив до Чину св. Василія Великого, де перед Всевишнім з’єднав Він свою долю з важкою долею народу свого. Провідною ідеєю життя його була справа об’єднання Церкви. Благовісник єдности був посланий Богом українському народові в той час, як писала У. Кравченко:
“...коли нам світ погас,
коли шаліла заверюха,
коли народ слугою був у рідній хаті...
Він – як Пастир –
не покидає стада
благословить...молитвою скріпляє нас...
скріпляє духа...”
Постать Великого Митрополита, який з повною посвятою трудився в церковній, національно-культурній і добродійній ділянках має для нас величезне значення особливо в сучасних реаліях роздрібленості церковних конфесій і політичних партій.
Керуючись ідеєю прославлення митрополита Шептицького в українській громаді Торонта створилася незалежна група Офіра, яка поставила собі за мету незвичною формою театрального мистецтва, художнього слова, музики і світла з церковними хоралами і піснями, з прегарними молитвами Слуги Божого Андрея здійснити постановку такого дійства, якому підходила б назва – ритуал. Визначили ми це як містерія, що в перекладі від грецького означає таїнство. В нашій містерії висвітлено деякі хвилини життя Великого Митрополита на основі драми В. Герасимчука “Остання ніч митрополита Андрея”. В процесі творчої праці виникла ідея не грати роль Митрополита, а подати хід цікавіший і, я б сказала, природніший ніж засоби чисто театральні.
Організація і творча праця тривають восьмий місяць. Її неможливо переповісти не то що описати. Діяльність більше варта ніж чар слів. Маючи в серці велику любов і бажання посвятити частинку свого життя, вільного часу пам’яті Людини, яка молила Бога ласки мучеництва за віру і єдність Церкви в заміну за терпіння свого народу. Люди стають великими у боротьбі. Вони не повинні бути пасивним продуктом обставин. А власна активність і життєздатність, виявлена в доланні несприятливих обставин, обов’язково дасть результат.
Шукали ми підтримки і знайшли. Підтримав і поблагословив наш задум єпископ Торонта й Східньої Канади преосв. владика Корнилій, преосв. владика Ізидор, дістали благословення високопреосвященного архиєпископа митрополита Михаїла. Попросили допомоги і в матінки України - запросили на постановку талановитого режисера Ігоря Бориса, професора Харківської академії культури і мистецтва, режисера Харківського державного театру “Березіль”, сина і внука священиків. Відрадно, що знайшлися в українській громаді Торонта талановиті люди, які пристрасно люблять правду в житті і мистецтві, а головне, не терплять бездіяльности, байдужости і формалізму.
Незадовго прем’єра. Серед виконавців є досвічені, є такі, що чудово заявили про себе і на англійській сцені, як професіонали, будуть і дебюти. Участь беруть: диякон Ярослав Шудрак, Ірина Завадська, Степан Ґеник-Березовський, Тарас Парченко, Лариса Баюс, Лада Даревич, Борис Вжесневський, о. Антоній Семчук, Андрій Винницький, Борис Бродюк і вокальна група “Arcana Angelica”.
Висловлюємо подяку всім священикам і парафіянам, які підтримали збірку оголошену Єпархією. Особливо дякуємо о. мит. І. Татаринові. Якщо б хтось хотів долучитися до збірки чи стати спонсором, просимо висилати чеки на єпархіяльну канцелярію, група ОФІРА, 3100 Weston Road, Toronto, Ontario M9M 2S7. Також можна складати пожертви в Кредитівці “Будучність” на ч. конта 36583. Дохід призначений на беатифікаційний процес, який триває вже з 1958 року, і для сиріт в Україні.
Запрошуємо всіх приєднатися до наших молитов на прем’єрі “Містерія: Слуга Божий Андрей”, яка відбудеться в неділю, 25 листопада 2001 року в церкві св. Димитрія, 135 La Rose Avenue в Торонті, о годині 3:30 по полудні і 7:30 вечером.
”