В. Лебединець

14 грудня 2002 р. у залі Канадсько-Української Мистецької Фундації відбувся вечір памяті Валерія Марченка. Організатори – Організація Українок Канади, Відділ Торонто-Захід та Рідна школа при Філії УНО Торонто-Захід.

Вечір відкрила директор Рідної школи Ірина Кравець. Із вступним словом виступила голова Відділу ОУК Торонто-Захід Валентина Горовенко, яка наголосила, що Україна відзначила 11-ту річницю Незалежности України, але не слід забувати тих, хто ціною власного життя виборював незалежність рідного краю. В часи суворого тоталітарного режиму ці поборники правди не боялися вголос вислов-лювати свої думки, пробуджуючи в свідомості оточуючих патріотичні почуття. Серед них Василь Стус, Олекса Тихий, Микола Литвин та ще цілий ряд знаних та маловідомих патріотів. Скільки їх залишилося на таборних цвинтарях з номерами на стовпах замість хрестів?! З-поміж оцих величних у своїй вірі Апостолів Правди чільне місце зайняв молодий журналіст, переконаний патріот і націоналіст Валерій Марченко.

В. Горовенко коротко розповіла про Валерія Марченка. Він – син вчительки української мови і літератури, внук відомого історика, професора, першого ректора Львівсь-кого університету. Валерію було в кого вчитися; він виростав в інтеліґентній українській сімї з міцними народними традиціями та високими поняттями честі, гідности, порядности.

Валерій закінчив Київський університет, працював журналістом і доносив читачам правду.

В 1973 р., коли Валерію виповнилося 25 років, його засудили на 6 років суворого режиму і 2 роки заслання. Незважаючи на нестерпні умови перебування у вязниці, хворобу, Валерій не лише зберіг чистоту своєї душі, а й добре знав, що не можна в житті втратити мораль і віру.

В 1981 р. він повернувся до Києва, а в кінці вересня 1983 р. Валерія знову заарештували і засудили на 16 років таборів посиленого режиму і 5 років заслання. В 1984 р. В. Марченко помирає у Ленінградській тюремній лікарні.

Віра Сидоренко у своєму виступі висвітлила сторінки життя Валерія як журналіста.

На вечорі прозвучала пісня За волю Батьківщини у чудовому виконанні вчительки Рідної школи Марії Олексій та учнів Рідної школи Тані Безпалової, Андрія Бойчука, Наталі Волощук, Наталі Мельник, Володимира Омельченка.

Тепло і зворушливо прочитала свій вірш "Дисиденти" Марія Олексій. Виступи учнів переплітались розповідями про В. Марченка як журналіста і політвязня. Найбільше враження на присутніх справили сценки Розмова з дідом, Діалог з прокурором та Розмова з матірю (виконавці: Валерій Марченко – Сергій Кока, вчитель Рідної школи, дідусь Валерія – Степан Лилак, вчитель релігії тієї ж школи, мати Валерія – Марія Олексій, вчителька).

Вкінці присутні заслухали лист до матері Валерія Марченка – Ніни Марченко, яка зараз проживає в Києві.

Вечір закінчився молитвою, після чого виступили голова КУ ОУК Ірина Ващук і голова СФУЖО Марійка Шкамбара. В ході вечора був знятий відеофільм, який разом із зібраними коштами буде переданий матері Валерія в Україну.