(ФКУ-Кембридж) Політика ігнорування економ ічних і суспільних проблем, яку послідовно проводить президент Кучма, веде до перетворення України на периферію Європи, такою була основна теза лекції в Гарвардському університеті відомого фахівця із пост-совєтських країн проф. Шермана Ґарнета, його виступ під назвою “Україна, геополітика перетупцьовування” відбувся 8-го листопада 2001 p. заходами Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету і був другим з черги у рамках лекційної серії пам’яти проф. Зеновії Сохор-Пері.

Проф. Шерман Ґарнет, декан Коледжу Джеймза Медисона, Мішиґанського штатового університету, у минулому заступник помічника міністра оборони США у справах Росії, України та Євразії, є автором впливової свого часу книжки “Наріжний камінь в арці. Україна і нова політична географія Східної та Центральної Європи” (1997), низки інших монографій, а також статей в таких американських та міжнародних виданнях як “Foreign Affairs”, ‘The Christian Science Monitor”, “The Washington Post”, “Незавісімая газета”, “Rzecz Pospotita”, “ІRSS Strategic Survey”.

На думку проф, Ш. Ґарнета реальна проблема в тому, що Україна здобувши незалежність, надовго застряла в перехідному періоді. Українська держава виявляється слабкою там, де йдеться про забезпечення дотримання і реалізацію політичних рішень. З іншого боку панує засилля чиновництва. Проф. Ш. Ґарнет описує Україну як дуже конкурентноздатну олігархію, в якій основні олігархічні групи переймаються насамперед накопиченням багатства і збереженням влади, а не інтересами розвитку економіки і суспільства. Починаючи з 1995 року політика президента Кучми і його оточення дедалі більше зводилася до одного – зберегти владу. Відтак не зацікавлений у проведенні справжніх економічних і суспільних реформ, які означали б обмеження контролю над суспільством і поділ владою із іншими, режим Кучми свідомо і послідовно веде політику перетупцьовування через нагальні проблеми дня, залишаючи їх нерозв’язаними.

Проф. Ґарнет вважає,що надзвичайна енергійність, яку виявила Україна у середині 1990-х рр. у дипломатичній та військовій галузях сьогодні вичерпалися. Такі її досягення, як здобуття дипломатичного визнання у світі, створення стратегічних партнерств із іншими країнами, врегулювання питання з кордонами, в сутності не вимагали докорінної реформації суспільства. Вони значною мірою усунули деякі джерела зовнішніх конфліктів. Проте ці досягнення, на думку Ґарнета, не дозволять Україні прошмигнути до Европейського Союзу.

В момент, коли Україна виглядає розгубленою і безладною, Росія постає рішучою, зосередженою і, вперше за довгий час, прозахідною. На думку проф. Ґарнета, зближення між США та Росією має важливі наслідки і для України та її можливості у майбутньому користатися політичною і економічною підтримкою Вашингтону. Сьогодні президент Джордж Буш дуже серйозно розглядає російського президента Владіміра Путіна як партнера, з яким можна вести справи. Керівництво у Києві здається задоволеним периферійною позицією України на міжнародній арені. Водночас Путін намагається здобути на ній центральне місце, збільшити свій вплив у світі. За прогнозом Ш. Ґарнета, після подій 11-го вересня велика частина уваги США буде зосереджуватися на війні з тероризмом, а не на таких справах, як реструктуризація заборгованостей Києва чи українсько-російські взаємини. Відтак американсько-українські стосунки залишатимуться для Вашингтона на другому плані. В такий момент найкращою політикою з боку України було б по-перше, виявлення активної заангажованости у боротьбі з тероризмом із використанням всіх наявних засобів – поліції, розвідки та інших можливостей, по-друге, проведення економічних і політичних перетворень всередині країни, а не тупцювання на місці, підтвердження реальної зацікавленості України в європейській інтеґрації.

Проф, Ш. Ґарнет з осторогою ставиться до несподіваного “медового місяця” між Сполученими Штатами та Росією і застерігає від надмірного оптимізму щодо перспектив відносин із Росією. США зацікавлені у безпеці і максимальній позитивності взаємин із Росією, однак вони повинні утриматися від надто великих поступок Москві. Зокрема не слід погоджуватися із позицією Кремля, що проблема війни в Чечні пояснюється лише тероризмом. Хоч аль-Кайда та ісламські екстремісти є також і в Чечні, на думку проф. Ґарнета, було б смішно зводити чеченську проблему лише до тероризму, ісламського фундаменталізму та етнічного сепаратизму.

Разом з тим кожна позитивна зміна в стосунках між Вашингтоном та Москвою не означає кінця американсько-українського партнерства і не є трагедією для українців. Між успішним розвитком України і Росії, - на думку проф, Ш Гарнета, не існує внутрішнього протиріччя. Успіх однієї країни не виключає успіху іншої. На Заході від України не вимагають вибирати між Росією й Європою. Західна орієнтація України не означає ворожого наставлення до Росії, така ворожість лише ускладнювала б взаємини України з НАТО чи Євросоюзом. Проф. Ґарнет вважає, що Вашингтон не погодиться на нове об’єднання України з Росією. Сьогодні значно реальнішою стала загроза сповзання України до становища периферії Європи.

Кілька слів перестороги Шерман Ґармет мав і для країн Заходу. Навіть якщо вважати, що Україна не змогла до сих пір зробити серйозну заявку на членство у Європейському Союзі та НАТО, для Заходу було 6 стратегічною помилкою оголошувати, що тепер Європа є закритою, а її поповнення новими членами закінчилося. Ні НАТО, ні ЄC не мають потреби вирішувати раз і назавжди, де є місце України. Сьогодні, на думку Ґарнета, найважливішим є те, щоб Захід зберігав заангажованість і потенційну відкритість до України.

Лекція Ш. Ґарнета викликала жваву дискусію серед численних присутніх студентів та професорів Гарвардського університету. Щорічні лекції з політології в пам’ять проф. Зеновії Сохор-Пері заснували в Гарварді родина і приятелі покійної вченої. Зеновія Сохор-Пері була професором Кларкського університету (штат Масачусетс), знаним фахівцем в галузі української історі й політології. Відсотки із створеного при Гарварді родиною і приятелями меморіального фонду її імени капіталом у 25 тис. дол. призначаються на справу поширення в університетському середовищі Північної Америки інформації про сучасну Україну.