(1722-1794)

Н. Спольська-Томцьо

Осіння сесія НТШ-К 2002 року закінчилася вечором, присвяченим пам’яті Григорія Сковороди українського філософа ХVIII століття, 12 грудня 2002 в КУМФ. На вечорі виступив також Генеральний консул України в Торонто д-р Ігор Лоссовський. Він зробив вступ до головної доповіді д-ра Тараса Закидальського про життя і філософію Григорія Сковороди. Д-р Дарія Даревич голова НТШ-К уповноважила свого заступника д-ра Марка Стеха представити обидвох доповідачів та керувати програмою вечора.

Д-р Ігор Лоссовський киянин, 1957 року народження, має ступінь кандидата фізико-математичних наук Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка. На посаді консула в Торонто з серпня 2002 року.

Д-р Лоссовський уважає, що велич Сковороди полягає у тому, що його філософія залишається актуальною у кожній добі і для всіх поколінь. За йоґо словами навіть російські мислителі залюбки покликаються на Сковороду.

Видання творів Сковороди Українською Академією Наук неповної збірки у 1961, повної у 1973 і повної збірки сучасною українською мовою у 1994 р. формально увіковічнили Сковороду в українській культурі. Сковорода розмовляв інтеліґентною мовою ХVIII століття, зі щедрою дозою церковно-слов’янської, що, як зауважив на вечорі д-р М. Стех, не завжди сприймається сучасними патріотами, вихованими на народницьких традиціях.

Д-р Закидальський виховувався при Торонтській Пластовій Станиці та на Курсах українознавства ім. Григорія Сковороди, де д-р Олександра Копач невтомно прославляла філософію патрона своєї школи. Зацікавлений молодий Тарас Закидальський посвятився науці філософії, а при тому і науці про Сковороду. Теорія про людину у філософії Григорія Савича Сковороди тема його магістерськї праці в Bryn Mawr College, де він здобув ступінь кандидата філософських наук. (PhD).

Григорій Савич Сковорода прийшов на світ у добу лихоліть, 1722 року в козацькій родині на Полтавщині. З 12-річного віку, з перервами, він навчався у Києво-Могилянській Академії. Кілька літ присвятив вокальній кар’єрі, співаючи в придворній капелі цариці Єлисавети. П’ять літ керував церковним хором. Рік викладав богословя в Переяславській Kолегії. Був звільнений з колегії за введення власних зразків віршування і повернувся до Академії студіювати теологію. Не закінчивши студій, найнявся приватним учителем до багатської родини. Потім якийсь час викладав богослов’я, синтаксису, грецьку мову і катехизм у Харківській Колегії, але і там не втримався. З 1768 року Сковорода став мандрівним учителем і займався роздумами про Бога, Божі Заповіді і людське щастя. Його рецепт на щастя простий: трудитися за покликанням, жити за Заповідями Божими.

Сковорода вірив, що Всесвіт складається з Духа (Бога) і матерії, що Людина складається з Духа і тіла, що закономірність відносин між Богом і людиною описана в Біблії, де кожна історія складається зі словесної форми і глибинного змісту Премудрости. Хто зрозуміє премудрість, знайде своє покликання і осягне щастя у творчій праці.

У XVIII столітті Україна переживала катаклізми. Правобережжя палало в Гайдамацьких повстаннях, на Лівобережжі занепадав Гетьманат. Усюди закріпачували селян та вільних козаків і шаліли конфесійні конфлікти. Суспільство страждало від злоби, зради, помсти і жорстокости.

Сковорода мандрував по селах і містах. Зупинявся у друзів та по монастирях і, де тільки міг, повчав людей, що кожному доступне щастя, що щастя у творчій праці, що творча праця походить з покликання, а покликання є дане Богом кожному, хто пізнає самого себе. Творча праця єдина, що сповнює душу миром, радістю і доброзичливістю. Чим більше творчо працюючих людей, тим більше доброзичливости між людьми, тим більший лад і порядок у суспільстві. Нема більших мук, як нудитися у безділлі або займатися не своїм ділом. А часто для багатства і почестей люди беруться за працю без покликання і тим шкодять собі, усім довкруги і цілому суспільству.

Сковорода не вміщався в структуру ні світських інституцій таких, як школи, ні у релігійні такі, як церква чи монастирі, куди його неоднократно запрошували в членство. Йому перешкоджали бюрократичні обмеження стилю його інтерпретації Божих Законів символами, метафорами, алегоріями. Усіх бюрократів Сковорода бачив лицемірами і фарисеями.

Д-р Закидальський уважає Сковороду унікальним філософом, а інші науковці називали Сковороду українським Сократом. І грецький Сократ, і український Сковорода були мандрівними учителями. Ні один, ні другий не писали книг і не створили формальної філософської школи. Обидва проповідували самопізнання як дорогу до щастя. Обидва ставилися критично до бюрократів.

Сократа стратили грецькі бюрократи, Сковорода мандрував до кінця свого життя. Його темою була Біблія – найбільш шанована книга людства тоді і тепер. Він зрозумів Біблійну Премудрість і розтлумачував її усім для оновлення Духа і реформації суспільства.

За словами д-ра Закидальського, єдиний шлях до поліпшення суспільства – це моральна реформація його членів, і в цій реформації філософ-учитель, який привертає увагу своїх співгромадян на засадничі правди та викликає у них процес самопізнання, грає чільну роль.

У надгробному епітафі Сковороди "Світ ловив мене, та не зловив", який він замовив ще за життя, Сковорода мав на думці матеріальні блага, до яких його покликана душа була байдужою.

Сковородинська духовність, натомість, відіграє чільну роль у виживанні народу. Її завжди підносять молоді ідеалісти. Ціла плеяда поетів і мислителів звернулися до сковородинських ідеалів у 1920-их роках, коли після терору революції і громадянської війни прийшла коротка відлига. У ці роки Сковороді поклонялися такі корифеї української культури, як Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара та інші. Сковородинська тема ставала наскрізною темою української інтеліґенції в першій половині 20-их років, писав Домонтович. Це відродження було розстріляне. Вижили тільки ті, кому чужа рука здавила спів у горлі.

Друга відлига в імперії зла прийшла у 1960-их роках, і сковородинські ідеї піднесло нове покоління: Василь Стус, Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Ліна Костенко та багато інших їм подібних. Сподіваємося, що за цими світлими постатями прийдуть мільйони нових сковородинців і утвердять мир і доброзичливість, лад і порядок в українській землі.