Надіа Баб’юк,

член журі фестивалю

Сонячної, весняної днини останньої неділі травня вели матусі своїх діточок в Інститут св. Володимира, щоб взяти участь у святі, яке стало традиційним для цієї весняної пори, а також для української дітвори “Фестивалі живого слова”. “Фестиваль живого слова” в цьому році не тільки традиційний, але й ювілейний, бо відзначив 25-ліття свого існування під головуванням його невтомного керівника д-ра Богдана Рослицького.

Д-р Б. Рослицький і відкрив це свято зверненням до директорів, учителів українських шкіл, шкіл українознавства, дитячих садочків, а також батьків. У своєму виступі він підкреслив, що “Фестиваль живого слова” розпочався 25 років тому, щоб служити українській освіті, школам, розбудовувати і закріплювати українське шкільництво. В перші роки свого існування він набув такої популярности, що репортажі із фестивалів передавалися через СВС по цілому світі. Спеціально приїж-джала делегація з Австралії, щоб записати учасників конкурсу і транслювати їх виступи по радіо для української діаспори в Австралії.

“Фестиваль живого слова”, зазначив д-р Рослицький, завжди присвячувався якійсь історичній події чи відомій особі, яка зробила значний внесок у розвиток громадського або культурного життя української спільноти. Наприклад, гаслом фестивалю у 1981 році, що був роком 90-річчя поселення українців в Канаді, були слова: “Мене навчала рідна мати звичаї рідні шанувати”; у 2001 р., коли відзначали 10-річчя незалежности України, “Живе слово, жива Україна”; у ювілейному ж році 25-річчя гаслом фестивалю стали слова О. Теліги: “Піднести високо прапори нашої національної свідомости”. Д-р Рослицький звернув увагу на те, що хоч багато з тих, що приходили на фестивалі як учасники, тепер самі приводять своїх вихованців, на жаль, кількість конкурсантів невпинно зменшується. Боляче, бо колись було близько 1500 учасників, а сьогодні нема й 200. Якщо ситуація не зміниться, то з часом вчителі не матимуть кого вчити, а батьки втратять дітей, сказав д-р Рослицький. На закінчення своєї промови він побажав успіхів конкурсантам, учителям і батькам. Д-р Рослицький зазначив, що на осінь планується ювілейний фестивальний концерт, в якому виступатимуть кращі з кращих конкурсантів.

У фестивалі взяли участь учні 8-ми шкіл, а саме: школа св. Йосафата, школа ім. Л. Українки, школа св. Димитрія, школа Кардинала Йосифа Сліпого, школа св. Миколая, школа ім. Юрія Липи, Рідна школа при Філії УНО Торонто-Захід та школа ім. І. Франка (Ошава), а також вихованці садочка “Сонечко” та учасники хору “Поліфонія”. Ведучою програми була вчителька школи св. Йосафата Уляна Офік, яка чудово справилася із своїми обов’язками. Зрештою, її вихованці також були чи не найкращими виконавцями: читцями, співаками і акторами у казці “Як Марійка мову вивчала”. Їх виступ свіжий подих з України, який піднімає освіту і культуру сьогоднішньої України в очах канадських українців на вищу сходинку, бо, незважаючи на негаразди і страждання, які переживає народ в Україні, українська поезія, музика і культура в цілому розвиваються там, на Батьківщині. Тут же, у далекій Канаді, ми повинні брати все краще, що надбала Україна за тисячоліття свого існування, і прищеплювати його нашим дітям, щоб, як було сказано у вірші, який прекрасно прочитала учасниця “Поліфонії” Софійка Породько: “Тримай рідну мову живою, врятуй свій рід і себе, а тим самим свою культуру, свою ідентичність”.

Новими, цікавими піснями, злагодженим звучанням зачарував присутніх в залі виступ юнацького хору “Поліфонія”. Якісно нова інтерпрeтація хорового співу, з якою підійшла диригент Іра Дрогобицька, запорука успіху “Поліфонії”, в чиєму виконанні присутні в залі з захопленням прослухали “Царю небесний”, “Пісню про мову” та “Колискову”.

Велике признання батькам, які для участи у фестивалі привезли своїх діточок з неблизької Ошави. Може, саме цей фестиваль назавжди залишиться в пам’яті як приємна і хвилююча подія, перший дебют на сцені для однієї з наймолодших його учасниць Діaни Лавришин, яка прочитала вірш Варвари Гринько “Мама”.

Хороших номерів було багато. Серед них і “Пісня про рушник” у виконанні Нестора Брилина, учня школи УНО Торонто-Захід, вірш 25-літній ювілей, який прочитала учасниця “Поліфонії” Надія Семчук, вірш Зорі Б. Грінченка у виконанні Вікторії Шабат, учениці школи св. Димитрія, вірш “Молитва за рідну мову” Ю. Шкрупелека, декламація Христини Борщ, учениці школи ім. Л. Українки, тощо.

Але свято не відбулося б, якби не старання його давніх ініціаторів і організаторів: д-ра Богдана Рослицького, членів Шкільної Ради КУК панства Цехошів, п. Анни Дрогобицької та багатьох інших. Низький їм за це уклін і щира подяка.

На закінчення фестивалю д-р Б. Рослицький висловив признання і подяку школам, які взяли участь у святі, а особливо школі з Ошави, бо у ранньому віці прищеплюється любов до рідної мови і культури. Він також подякував диригентові Ірі Дрогобицькій за вдало підібраний пісенний репертуар і прекрасний виступ “Поліфонії”, ведучій фестивалю Уляні Офік, членами журі і всім тим, хто вніс частинку праці в чудове свято “Фестиваль живого слова”, якому дуже потрібні спонсори, а ще більше учасники наші з вами діти і онуки.