Володимир
Луців,
Лондон,
Англія
Цього
літа українські мешканці англійського Лондона та околиць мали рідкісну
нагоду почути спів і гру на бандурі відомої і заслуженої Капели бандуристів,
осідком якої є Детройт, США. Це була дійсно рідкісна нагода, бо останній
раз капела виступала в Англії у 1958 році. Варто додати, що разом із капелою
тоді виступав також танцювальний ансамбль „Орлик” під керівництвом Петра
Дністровика. А ще давніше, будучи хлопцем, я двічі побував на концертах
капели у Реґенсбурґу і Ґослярі в Німеччині у 1947 році. Керував капелою
у той час маестро Володимир Божик. Своїми виступами бандуристи підносили
на дусі українських емігрантів, а співом і грою на бандурах вливали в їхні
серця гордість за українське походження.
Сучасне
турне капели – це наче подорож у Європу, стежками якої вона ступала у 1958
році. Варто згадати, що від часу виїзду капели з Німеччини до США у 1948
p. вона відбула різні зміни у керівництві та своїй формації. Але під керівництвом
яких диригентів їй би не судилось виступати, вона завжди з успіхом сповняла
свою місію пропагування у якнайкращій формі й найякіснішому виконанні української
пісні і музики перед своїми і чужими. Капела виступала на трьох континентах
та у 13 державах світу, очевидно, включно із Україною. На дорозі цієї епохальної
мандрівки дала 600 концертів. Починаючи з Німеччини, капелою керували такі
визначні маестро: Володимир Божик, Григорій Китастий, Іван Задорожний,
Петро Потапенко, знову Григорій Китастий, Володимир Колосник та сучасний
диригент Олег Махлай. Від 1948 року з приїздом до США аж до нинішнього
дня капела існує завдяки великій любові колишніх і теперішніх співаків
та бандуристів, бо треба бути великим ентузіастом справи, щоб роками їздити
на проби до Детройту з різних міст США, ба навіть із далекого Едмонтону
у Канаді. Тому честь і слава цим колишнім і теперішнім амбасадорам української
пісні і музики за їхню велику і корисну працю. Через різні причини деякі
члени капели не могли взяти участь у цьому європейському турне. Особливо
треба згадати Омеляна Гельбіґа, який майже перед самим початком важко захворів.
У капелі він від 1975 року. (Вже опісля надійшла сумна вістка, що Омелян
Гельбіґ помер на 61-му році життя. Капела у той час виступала у Мюнхені.
Вічная йому пам’ять!)
Милою
несподіванкою стала заява о. пароха лондонської катедри Преосвященної скитальчої
родини, що, крім вечірнього концерту, про що повідомляла преса та афіші
й летючки, капела буде співати під час недільної св. Літургії. Був сонячний
день. Центральні місця на балконі заповнили співаки капели. Серед великого
числа молодих облич запримічую давно знайомі лиця: Борис Кекіш з Нью-Йорку,
Ігор Кушнір з Філадельфії, далі – Андрій Сорока, Теодозій Пришляк, Олесь
Мороз, Микола Костюк, Любомир Пастушенко, Анатолій Мурга, голова хору,
а з нових знайомих, яких я мав приємність запізнати весною цього року,
маестро Олег Махлай та бандурист Орест Шкляренко. Повна катедра вірних
чекає початку Служби Божої. Царські врата відчиняються. „Благословенне
царство...” – і катедра наповнюється повним гармонійним звуком хору. Наскільки
мені відомо, це завдяки сучасному диригентові капела вивчила і співає цілу
Службу Божу. Причому, маестро Олег Махлай використав твори різних авторів,
пов’язуючи у цей спосіб сотні років української християнської духовної
музики. Тут києво-печерські наспіви, твори Ділецького, Бортнянського, Березовського,
Стеценка, Вербицького, Кошиця, Гнатишина та інших. Ми також почули “Єктенію”,
автором якої є маестро Олег Махлай.
Вечірній
концерт відбувся у концертному залі “Сейнт Джонс Сміс Сквер”. У гарних
стилізованих жупанах хор справляв імпозантне враження. Капела омолоджена,
особливо секція бандур. Усе це дає певну запоруку дальшої діяльности, бо
це не звичайний хор, а радше інституція, яка має патріотичний обов’язок
продовжувати місію, почату капелою у 1918 році, щоб вони і їхні сини могли
відзначити через 15 років 100-ліття заснування у Києві хору бандуристів
та пізніше Полтавської капели із 1927 p., члени якої опинилися на Заході,
втікаючи від більшовицької тиранії.
У
концерті прозвучав ряд українських народних пісень, творів українських
та світової слави композиторів. Багато творів виконувалося в обробці Григорія
Китастого, Олега Махлая, Д. Піка та ін. Репертуар був дібраний настільки
вдало, а виконання виявилося настільки професійним і неповторним, що публіка
не переставала аплодувати. Щоб вповні насолодитися виступом бандуристів,
треба було побувати на концерті, бо описати словами це просто неможливо.
Такий
успіх – це щире визнання невтомної праці капели. Капелу бандуристів ім.
Т. Шевченка треба щедро хвалити, бо є за що. Незважаючи на те, що капела
є аматорським ансамблем, виконання більшости творів високопрофесійне.
Усі
члени капели, співайте і грайте якнайдовше, пропагуйте у світі хорову і
музичну культуру українського народу, а ви, найближча родино, їм у цьому
допомагайте. Бувайте здорові та успішні. Нехай у цьому допоможе вам Всевишній!