Валеріян Ревуцький

22 листопада цього року минає 75 років від дня, коли відійшла з цього світу велика українська акторка, що “приплила до нас від чужих берегів, що, полюбивши українську сцену служила їй ціле життя – до могили” /С.Чарнецький “Нариси історії українського театру в Галичині”, Львів, І934, стр.190/. Нею була Антоніна Осиповичева, що виступала під прізвищем Tанська до її одруження з актором Осиповичем. Її дівоче прізвище було Скрішіван, вона народилася в Празі 5 травня І855р., але від малої дитини жила в східній Галичині.1877р. вона вступила до польської трупи Я.Пясецького, а 1882р. за “золотої доби” Івана Гриневецького вступила до Театру Руської Бесіди, в якому вона перебувала до І9І4 р. /за винятком одного сезону І894-95 рр., коли вона грала в польській трупі В.Антоневського/. В часах Першої світової війни 1915 р. відразу долучилася до Українського Театру Січових Стрільців, була основним членом тернопільських театральних вечорів 1916-1917 рр., працювала в Чернівецькому Театрі 1918-1919 та в Театрі Української Бесіди під керівництвом Василя Коссака. Після 1921р. час до часу виступала в різних українських трупах, але бадьорости не втратила. Професор Михайло Рудницький оповів, що приятелі акторки, знаючи про її хворобу /рак/, без її відома викликали до неї лікаря. Коли лікар запитав, де тут живе одна старенька, як я повинен…, акторка перебила збентеженого лікаря, що такої старенької тут немає. Це було два дні до її смерті.

Осиповичева розпочала свою сценічну діяльність героїчними ролями, але славу заслужила як акторка характерних ролей. В першій виставі “Украдене щастя” І.Франка 1893р. вона грала ролю Анни, а в другій виставі цієї драми на пошану 40-літньої діяльности І.Франка І914 р. вона виступала в ролі Насті. Коли І907 р. було відзначено 30-річчя її діяльности на сцені, то вона вибрала собі ролю Тетяни в “Суєті” І.Тобілевича. На цьому святі українська співачка світової слави Соломія Крушельницька післала їй срібний вінок. Репертуар її був широкий і різноманітний. Серед її ролей була і Вустя в “Ой не ходи, Грицю...” Й.Старицького, і Мати гетьмана Дорошенка в “Сонці Руїни” В Пачовського, і Кнірте в “Загибелі надій” Г.Гейєрманса і Мати в драмі В.Винниченка “Чорна пантара і Білий Ведмідь”. Виступала в опереті /Чіпра в “Циганському бароні Й. Штравса/ і навіть співала назовну партію в “Гальці” О.Монюшка.

Великий режисер і актор Володимир Блавацький писав про Осиповичеву, що вона “ціле своє життя провела на українській сцені і на протязі десятків літ була її підпорою і прикрасою. Яка це була чудова артистка! Чи сільська баба-цокотуха, чи елеґантна дама в салоновій п’єсі, в клясичній трагедії, модерній драмі чи комедії, в побутовій українській мелодрамі – завжди вносила Осиповичева на сцену подих справжнього, великого театрального мистецтва. Це була артистка з породи тих великих майстрів сцени, які без студії в драматичній школі, без раніше набутої фахової освіти, силою величезного природного талану осягали вершки сценічної творчости. Коли сьогодні пригадую сценічні образи, створені Осиповичевою, і стараюся фахово проаналізувати їх, поневолі огортає мене подив, як в умовах провінціональної сцени, в оточенні пересічного акторського ансамблю, дуже проблематичної якости репертуару, у вічній мандрівці з місця на місце, без допомоги висококваліфікованого режисера змогла Осиповичева завжди втриматися на вершинах сценічної творчости” /див.в книзі автора “В орбіті світового театру”, Київ-Харків-Нью-Йорк, І995, стр.96/.

Переглядаючи численні відгуки преси про Осиповичеву спостерігається, що Осиповичева ніде не зверталася до перебільшення, завжди зберігала поміркованість, почуття мистецького смаку і простоту в рухах і в голосі. Вона охоче виступала з молоддю. Йосип Гірняк оповідав авторові, що він дуже хвилювався як молодий актор, коли мав виступати на сцені Стрілецького театру разом з Осиповичевою у виставі “Ой, не ходи, Грицю...” /де він грав Хому, але її ласкаві очі під час вистави дуже підбадьорювали і заспокоювали його.

Зі смертю Осиповичевої відійшов нез’ясований мистецький феномен, не менш величний як Катерина Рубчакова чи Василь Юрчак.