Віра Ке

Парафіальний празник в українській католицькій церкві Пресвятої Покрови в Бурлінґтоні 14 жовтня 2001 р.

В давніх часах люди святкували празники і Різдво, і Великдень по три дні. Тепер тільки крайові конференції та конґреси тягнуться від п’ятниці вечора до півночі в неділю. Тепер нема часу на довге святкування і тому події та імпрези збігаються разом, на один день. І так вийшло, що всі церкви Пресвятої Покрови відбували празники в неділю, 14 жовтня в той сам час. А що о. парох церкви Пресвятої Покрови в Бурлігґтоні апробував програму святкового обіду, під час якого я мала говорити доповідь, ми опинилися в Бурлінґтоні. Хоч ми живемо дуже близько Бурлінґтону, але я ніколи не бачила цього чудового містечка. Воно тягнеться вздовж озера, хати заховані між деревами, всюди мальовничо, затишно, привітно. Українська католицька церква Пресвятої Богородиці велика, модерна, імпозантна. Її бані підносяться маєстатично із зелені до синього неба, ніби дають знати: тут цитаделя Божого слова, тут збираються на молитви з подякою за Божу поміч, за Боже благословення. А в середині церква облаштована з мистецьким смаком і, головне, має прекрасну акустику, кожне слово відправ доходить виразно в усі закутки і спонукує вірних брати участь та зі зрозумінням слухати навіть тропарів і кондаків! Так само акустична і заля зі сценою – непересічно велика та вигідна.

Система “ПіЕй” є спадщиною покійного батька пані Марусі Мельник. А Маруся Мельник – дорогоцінний скарб церковної громади. Вона плекає церковний хор і ним диригує, все організує, нічого не занедбує, не забуває, всім займеться і є серцем та душею для церковної громади. От якби то було добре, якби ми мали в Торонто таку чудову Марусю, і хоч один такий акустичний, елегантний український зал для виступів, гостин і забав. На празник до Бурлінґтону приїхали священики з сусідніх парафій, прибули різні достойники з родинами і багато гостей. Офіційна частина програми, кулінарна і розвагова так гарно спліталися і розвивалися, що нікому не приходило на думку, що, врешті, “час додому час… час…”. І ми врешті зрозуміли, що і для нас прийшла пора і прийшов час повертатися до Торонто. Всю дорогу я виголошувала панегірики на славу акустики, церковної громади, отця пароха Зенона Вальницького, з любов’ю згадувала чарівних дітей, які також брали участь у празнику і з великим признанням згадувала невсипущу, талановиту, мистецько обдаровану Марусю Мельник.

* * *

Концерт Піккардійської Терції в Торонто

Піккардійська Терція – чоловічий секстет з України, з постійним осідком у Львові, виступив в Торонто з концертом 28 вересня 2001 р. Давні мудрці писали, що п’ять причин виникає у людей оп’яніння і захоплення, а це: краса, багатство, влада, знання і музика. Чому музика має такий дивний вплив на людину? Бо людина перебуває у вічному, безперервному ритмі, від якого залежить життя і здоров’я. Ритмічно б’ється пульс, ритмічно б’ється серце. Музика і її ритм є джерелом творчости і особливим поштовхом до того, що військо маршує, дитина танцює, юрба колихається, махає руками, киває головами, плеще в долоні – все до такту!

І саме звуком та ритмом без супроводу інструментів, ввесь час “а капелла”, Піккардійська Терція зачарувала публіку в Торонто. В їх інтерпретації кожної пісні були всі чотири елементи доброї музики: ритм, мелодія, гармонія і тембр. Дехто з них додавав модерні забарвлення і прикраси, а всі у відповідні моменти відхилювалися радикально від традиційних і стандартних штампів. Вони не догоджували обмеженим слухачам банальними інтерпретаціями. Часто один або два голоси співали, здaвалося б, зовсім не складну мелодію, а решта співаків загортали і обіймали цю звичайну, простеньку мелодію жартівливо, наче в обійми, вміло прикрашували її і творили надзвичайну, згармонізовану пісню, навіть тоді, коли це були старі Київські канти. Публіка не переставала аплодувати, молодь аж кричала “браво”, не випускала виконавців зі сцени. Цю живу реакцію викликала не якась акробатика рухів, яка тепер популярна, вигинання чи дивовижні скоки по сцені, тільки гармонія, досконалий слух і жартівливість “Піккардійської Терції”. І назва секстету дуже відповідна, бо “піккардійська терція” – це жартівлива, мажорна терція, яка закінчує мінорний твір. І цей концерт на мажорній ноті закінчив цикл тривожних днів після трагічного, мінорного одинадцятого вересня 2001 року.

Більшість співаних творів була оригінальними композиціями диригента Володимира Якімця і Славка Нудика. Одну мелодію, до слів Коротича скомпонував В. Морозов, пісня “Капелюх” В. Івасюка, “Весільний марш” І. Білозора, дві пісні англійською мовою чужих композиторів, одна шкотська пісня, яку співають, коли наступає Новий Рік. Концерт відбувся в Сілверторн Коліджет. Спонсором були члени клубу “Львів” і власники ресторану “Львів”. Організаторами імпрези цієї прекрасної вокальної формації були: Львівське Братство, телевізійна програма “Контакт”, хор “Веснівка” і Школа мистецтв “Україна”. Українське громадянство прийняло “піккардійців” на нічліг і щиро їх у себе гостило.

* * *

З Новим Роком!

Бажаю, щоб 2002 рік не був такий трагічний як 2001. Світової слави науковець Стефан Гокінґ сказав, що не вірить, щоб людство пережило наступних 1000 років, хіба що вже від тепер почне колонізувати якусь іншу планету. Гокінґ, професор математики з Кембрідж, що впевняє, що людство не пропаде через якийсь ядерний голокост, тільки генетичну інженерію. Спасення прийде через подорожі міжпланетарними шляхами і розбудовування нових фронтів на територіях прихильних “небесних тіл”! Але заки це станеться, просім Бога, щоб дав силу і відвагу всім, хто працює для світу розуму і розуміння правди. Щоб добро, яке лежить у серці кожної людини, більшало і щоб люди краще бачили те, що їх єднає, а не те, що їх розділює. Щоб замість завзятого поборювання одного народу другим народом, кожна людина завзято боролася проти зла, яке нераз завойовує її душу. Щоб Боже благословення помогло нам жити в мирі і гармонійно з іншими людьми. І з довір’ям робити майбутні плани. А як хтось не може рішити, чи боротися, чи ні, – хай бореться. І то завзято.

Будьте усміхом для тих, хто забув сміятися. А як вам залишився тільки один усміх, подаруйте його комусь, що найбільше його потребує.

Веселих свят і щасливого Нового Року!

Хоч це трафаретна, шаблонна фраза, але чомусь у ній багато тепла і надії, і я нею прощаю старий рік і вітаю новий.
 
 

Різдво

Різдво: реклами, вивіски, картки,

Друкованих рядків чиїсь бездушні рими,

Зім’ятого паперу смітники

І запах пива й поту за дверима…

Різдво: свічок блиск штучних у вікні,

Дешевий зміст небажаних дарунків,

Бездумні ночі… Півпорожні дні…

І ситі очі й виповнені шлунки…

Різдво: молитва! Втіха без реклам,

Сльоза на віях, латка на свитині…

Невже в цей день вродився тут і там

Той же Христос, на тім же вбогім сіні?

Зоя Когут,

Австралія, 1974 р.

* * *

Добрі страви

Росіл з індика

Кості з індика, шкіру і рештки м’яса залляти зимною водою і варити на малому вогні приблизно годину. Тоді додати покраяну цибулю, кілька зубців часнику, петрушку, моркву, салеру, трохи солі і варити ще годину. Перецідити і їсти з рисом або дрібненькими макаронами. Або заморозити і ужити, коли нема часу щось інше зварити.

Індик по-італійськи

Рештки спеченого індика порізати на тонкі пластинки. Кожну пластинку замочити в розбитому яйці, а тоді в тертій булці. Присмажити з обох сторін на оливі (або на чім хто хоче). Посипати перцем, сіллю до смаку. Уложити смажені котлети (пластинки) на дні посуду до печення. Покрити соусом спаґетті. Приложити кусками сира Моцарелла. Наверху покласти верству покраяних грибів та верству покраяної зеленої паприки. Пекти, але не прикривати, в температурі 350 градусів (фаренгайта) яких 20 хвилин або доти, доки сир не почне перетворюватися в бульки.

Індик з фасолею

У великій мисці закипа’ятити дрібно покраяне спечене м’ясо з індика, на кількох ложках росолу з пушки. Додати пушку білої фасолі і пушку червоної. Добре вимішати. Влити соусу спаґетті (зі слоїка або з пушки), додати покраяного часнику. Варити і мішати яких 15-20 хвилин. Можна тримати кілька днів у холодільні. Смакує навіть холодне.

* * *

Toronto International Festival September 6-15 2001

26-ий Міжнародній Фестиваль Фільмів у Торонто мав винятково обширну і прекрасно підготовану програму. Давніші і нові “зорі” срібного екрану почергово прибували до Торонто. Кожний день був виповнений не тільки низкою фільмів, але і гостинами, конференціями, інтерв’ю, зустрічами. З 54-ох країн привезено на Фестиваль 326 фільмів. Для їх проєкції ужито 20 екранів. Найдовший фільм тривав 345 хвилин, а найкоротший – одну хвилину. Режисери, актори, журналісти, фотографи, фільмовці, гості і покупці фільмів – заповнили готелі.

Перед обідом одинадцятого – все змінилося. При телевізорах по всіх кімнатах, які займали працівники Фестивалю в готелі Парк Гаят, а особливо в бюрі преси, тиснулися занімілі і пройняті жахом учасники Фестивалю, не відриваючи очей від екранів, на яких розгорталися, мов кошмарний фільм, картини неймовірної трагедії в Нью-Йорку. Фестиваль поступово почав зникати зі свідомости, тяжкий камінь упав кожному на душу, на серце, на плечі. На таблиці оголошень появилося повідомлення про зміни в програмах, про анульовані пресконференції, анульовані гостини і розваги.

На даху готелі Парк Гаят появився американський прапор жалібно похилений на половині держака. Закордонні члени медії та гості почали облягати всі телефони.

В певному моменті появилася заява Фестивалю: We are working with our partner hotels to accommodate all guests who are unable to leave the city. We are devastated by the shocking developments in the United States and extend our heartfelt support to all those affected by this incomprehensible tragedy.

26-ий Міжнародний Фестиваль фільмів у Торонто залишиться в пам’яті на всі часи.