Віра Ке
Зустріч мера Мел Ластмана з представниками мас-медій
Мел Ластман, як завжди під кінець року, перед Різдвом зустрівся з етнічною медією в готелі Holiday Inn 28 жовтня 2002 р. Подаю його слово в англійській мові, щоб чогось не перекрутити.
Points from Mayor Lastmans speech Media Reception Holiday Inn, October 28, 2002 Check against delivery
• Let me tell you how excited I am about the prospects the future holds for all of us - and I say us because you have as much at stake in this city as I do.
Our city is leading the country in employment, building activity, retail sales, manufacturing and small business growth.
Our biotechnology sector alone has annual revenues in excess of $4 billion and grew by 30 per cent last year.
The medical industry in our city employs over 80,000 people and spending on pharmaceutical research and development has doubled in the past eight years to reach an all-time high of $1.5 billion.
Toronto continues to have the fourth highest concentration of commercial software businesses in the world, with more than 5,000 information technology firms that collectively bring in $30 billion a year.
All of this economic activity doesnt do the citys budget any good; we dont see one cent of the taxes that all this business generates. We get none of the liquor tax or the gasoline tax or the tobacco tax or the sales tax or any of the other taxes.
Toronto taxpayers subsidize not one, but two transit systems to the benefit of the entire GTA and the province of Ontario.
Toronto taxpayers pay the majority of the bill for 95,000 subsidized housing units that until recently were the sole responsibility of the provincial government. The cost to the GTA for subsidizing provincial housing is $265 million a year.
Canada is the only country in the world that doesnt fund public transit at the federal level.
The City only has control over 25 per cent of the total budget - and with the TTC, 50% of go transit to subsidize and social housing to maintain, those property tax dollars dont go very far.
2003 could bring an operating budget shortfall of $78 million for the TTC alone - and that doesnt include $152 million of operating costs.
The first amalgamated City Official plan - a document that will help us manage the growth our city while protecting the neighbourhoods we all know and love.
The renovation of union station is about to become a reality, as is a fixed link to an improved island airport.
The City has got $1.5 billion committed for waterfront redevelopment projects, the first of which will include an extension of Front Street.
It has been suggested that the city get additional taxation powers, like the ability to collect a hotel tax.
I (the mayor) have advocated for a portion of the gas tax and for on-going funds to come directly from Ottawa.
The City wants action from Queens Park and Ottawa. No more promises: give us dates and tell us exactly what you will do.
Toronto is the economic engine that drives Canada - and that makes Toronto the greatest city in the world.
Help me write it: tell your readers, your listeners and your viewers not to vote for any government that isnt guaranteeing help for Canadas cities.
* * *
Пам'яті диригента par excellence Володимира Колесника
Сьомого листопада 1997 року в Торонто помер маестро Володимир Колесник. За своє не дуже довге життя в цьому місті він зумів підняти до найвищого рівня хорове мистецтво і розбудив своєю динамічною музикальною силою стремління до перфекції у кожного, хто мав слух, голос і співав. У пяту річницю його смерти хай моїх кілька йому призначених слів, які я написала в статті про Третій Конґрес СФУЖО 1977 р., пригадають нам усім його живого.
"Кульмінаційною точкою після сесій з доповідями 27 травня (1977 р.) виявився симфонічний концерт гамільтонського Філармонійного оркестру, яким диригував вперше, після втечі з Радянського Союзу, Володимир Колесник, і вперше перед українською публікою виступив соліст скрипаль Стефан Старик.
Публіки не прийшло забагато, може, дві треті залу. Чому? Бо не всі люблять симфонічні концерти, незалежно, хто грає і хто диригує. Ну, і українська громада вже дуже знеохочена до вихвалених мистців з легендарними репутаціями, які приїжджають до нас, ніби до якогось світового загомінку, де живуть самі анальфабети з банальним знанням мистецтва. Українська публіка думала, що, мабуть, і Колесник тягне за собою роздуту, як бальон Монтґолієрів, славу, а насправді нічого собою не являє. Тимчасом Володимир Колесник не разчарував української громади. Він вийшов на сцену, підняв руки, махнув батутою і публіка моментально відчула, що має перед собою фахівця. Він, надзвичайно динамічний, експресивний, заставляв, щоб його слухали і респектували. Він з таким одушевленням і розмашистою жестикуляцією диригував, що здавалося, він ось-ось залишить свій фрак, свої черевики, підніметься і полетить.
Публіка сиділа зачарована, а тоді вставала, робила овації, плескала…"
Колесник за час своєї творчої праці в Торонто ніколи не розчаровував публіку. Він довів, що його талант і вміння правдиві, що він народився служити музі і величати музику.
Хай же небесні світи будуть для нього повні співу і симфоній, які ніколи не кінчаються…
* * *
Аналогічна подія
23 жовтня 2002 року група чеченських партизанів вдерлася до одного з московських театрів, під час дуже популярної оперетки, базованої на романтичній новелі. Окупація театру тривала кілька днів і мала трагічні наслідки. Подібна подія сталася під час Другої світової війни в Станиславові, тепер Івано-Франківську. Після втечі совєтської армії 1942 р. місто почало трошки відживати, бо коли більшовики втікали геть зі Станиславова перед приходом німців, вони забирали, що могли, і своє, і станиславівське.
Мої батьки працювали тоді в Станиславівському державному театрі ім. Івана Франка і відразу змушені були приступити до зміни репертуару. П’єси, як Корнійчукова Любов Ярова та подібні, зникли негайно з програми, а інтенсивна праця почалася з новими силами над такими драматичними творами, як Облога Юрія Косача, Інтрига і кохання Шіллера, Жайворонок, Циганка Аза, а в 1943 році взялися за чудову оперетку Барнича Шаріку. Здавалося, все йшло чудово. На премєру Шаріки приїхали люди з найдальших околиць. Зал був виповнений по береги. Раптом під час другої дії ґестапо облягло театр, частина ґестапівців зявилася біля всіх відчинених дверей, а частина на сцені. Тому, що це сталося в моменті, коли до Шаріки приїжджають січові стрільці на квартиру, бо батько Шаріки був бароном українського походження і тому гостинно прийняв січових стрільців, публіка спочатку подумала, що, можливо, це якась така вставка до вистави з ґестапо. Та швидко вияснилося, що це була справжня політична облава і дуже серйозна справа.
На сцену вивели голову Українського комітету проф. Миколу Лепкого (сивого пана, повного шляхетної поваги) і почали в нього вивертати кишені, чогось шукати, поводитися, наче зі злочинцем. Відтак розпорядились, щоб жінки і діти залишили зал. Усіх чоловіків тримали там цілу ніч, обшукували, допитували і випустили вранці усіх, крім 28, яких вирішили судити.
Суд відбувся через кілька днів у театрі. По цілому місті німці розвішали голосники, і люди мусіли тримати відчиненими вікна і слухати кожне слово процесу. Багато людей зігнали на площу, біля театру, деякі повилазили на дерева, дехто сидів на даху. У висліді розправи того ж дня німці закопали перед театром 28 стовпів, до кожного привязали засудженого і всіх 28 розстріляли.
Довго-довго станиславівці оминали театр як примару, довго-довго там нічого не діялося.
* * *
У Москву не впустили Далай Ламу
Це сталося недавно, в 2002 році.
А чотири дні від 26 вересня 1990 року 14-ий Далай Лама Тензін Ґатсо перебував у Торонто і зустрічався з тибетцями, які зїхалися з цілої провінції на цю оказію, і з торонтцями різних національностей. Вперше відвідав Канаду Далай Лама в 1980 році. В 1989 році він отримав Нобелівську нагороду за мир. Хоч Далай Лама є релігійним провідником Тибету, проте його шанує весь Буддійський світ, як символ найвищої буддійської чесноти, а мільйони інших людей віддають йому шану як світовому учителеві життя за найвищими принципами. Як Далай Лама, він перетривав найтяжчі моменти в житті Тибету, коли комуністичний Китай окупував цю країну і знищив велику частину населення. Щоб запобігти крово-пролиттю, Далай Лама залишив Тибет і вже понад сорок років живе в екзилі, але постійно веде переговори з китайським урядом, щоб повернути Тибетові незалежність. Далай Лама народився 6 липня 1935 року в маленькому селі Тактсер у Північному Тибеті. За тибетською традицією, його визнали реінкарнацією 13-го Далай Лами і втіленням Будісатва. Будісатва є той, що крокує дорогою освічености, яка може тягнутися протягом мільйонів послідовних життів. Для західної людини це дуже незрозуміле поняття. Далай Лама є завжди в стані перфектности понад стражданням і смертю та є маніфестацією Вирозуміння та Співчуття. Складна теорія правда?
Далай Лама почав науку, коли йому було 6 років, а на 25-му році отримав докторат з буддійської філософії. Рік перед тим він склав вступні іспити до трьох монастирських університетів. Кінцеві іспити він складав під час річних фестивалів молитви, які відбувалися в першому місяці кожного року. Вранці його екзаменували 30 знавців логіки, пополудні він дебатував з 15 вченими на тему Середньої Дороги (предмет нам не відомий), а увечері 35 учених досліджували його знання в ділянці метафізики і мoнастирських канонів. Всі іспити Далай Лама Ґатсо склав з відзнакою у присутності 20 000 монахів-науковців. Крім того, він вивчив англійську мову, точні науки, географію та математику. Його офіційні титули поміж тибетцями: Реінкарнація Бога, Який служить людям, Святий Добродій, Ласкава Слава, Сіяючий Ореол, Їх Про-мовистість, Їх Співчутливість, Вчений Оборонець Віри, Океан Знання. Між собою звичайно тибетці називають його Їх Святість або Їх Присутність.
Далай Лама Тензін Ґатсо живе дуже скромно як буддійський монах та завжди повторює, що він є тільки буддійський монах. Перед сном молиться і закінчує словами буддійського святого з VIII століття: Як довго триває життя, як довго живуть живі істоти, так довго хай мені буде вільно розвіювати страждання світу.
І таку людину не впустили в Москву!
* * *
Відзначення пана Прокопа Наумчука
власника радіопрограми "Пісня України"
Під час доповіді про сучасний стан в Україні, яка відбулася в Торонто в Інституті ім. Св. Володимира, запрошений гість з України і доповідач, пан Михайло Слабошпицький, виконавчий директор Ліґи Українських Меценатів (ЛУМ), вручив пану Наумчуку Подячний диплом за його допомогу як члена медії у проведенні Другого міжнародного конкурсу української мови ім. Петра Яцика в Україні. Пан Наумчук, власник радіопрограми Пісня України в Канаді, виявив гідні до наслідування безкорисливість, щедрість і патріотизм у проведенні цього унікального, успішного конкурсу.