Петро Лопата

Данилу Шумуку 30 грудня ц.р. сповниться 87 років. Серед всіх численних політв’язнів СРСР, Д. Шумук найдовше був ув’язненний. Відбув покарання аж 44 роки, здебільша в таборах, а частково в засланні.

Народився Шумук 30 грудня 1914 р. в Боремщині біля Володимира-Волинського. Засуджений вперше на 8 років у 1934 р. у Ковелі ще за польської окупації. Далі, під час Другої світової війни – примусова служба в Червоній армії, а від так у 1943 р. став воїном УПА. У 1945 р. Шумук був заарештований під Києвом і засуджений військовим трибуналом на смерть, присуд відмінено потім на 20 років ув’язнення. У серпні 1956 справу Шумука переглянуто і достроково відпущено на свободу. Наступного ж року, відмовившись від співпраці з КДБ, він знову опинився в руках каральної системи СРСР і в 1958 черговий раз засуджений. У 1965-66 рр. в таборах познайомився з Михайлом Горинем. Після звільнення в 1967 р. жив у Богуславі та в Києві. Прослухавши поради Гориня, співпрацював з відомими шeстидесятниками Василем Стусем і Аллою Горською та іншими. У січні 1972 р. за те, що почав писати свої спогади, знову був засудженний на 10 років ув’язнення в Мордовії та Перму і 5 років заслання в Казахстані. Того ж року в таборі, відмовився свід радянського громадянства, брав участь в акціях протесту, метою яких було домогтися визнання владою політичних в’язнів. В 1979 р. допоміг створити Українську гельсінську групу. Протягом довгих років вимагав права виїхати до племінника в Канаді Івана Шумука.

Українська діаспора та Міжнародна Амністія домагалися його звільнення і нарешті в 1987 р. Шумуку дозволено емігрувати до Канади. Він зустрівся з тодішним міністром закордонних справ Канади Джо Кларком і президентом США Рональдом Реґаном. Восени 1987 р. доповідав про стан людських прав перед комітетами Держдепартаменту і Сенату США.

За даними “Encyclopedia of Ukraine” та книги "Із Ґулаґу у вільний світ", виданої “Новим Шляхом” у 1991 р.