Юхим Крaсноштaн,

Едмонтон, Канада

Три дні в просторому залі Едмонтонськоі Пластової домівки проходила цікава виставка творів графічного мистецтва знаного в багатьох країнах світу мистця зі Львова Богдана Сороки.

Коротким вступним словом відкрила цей вернісаж українського мистецтва на канадській землі мистецтвознавець, ентузіястка і пропаґандист рідного мистецтва Софія Скрипник.

Про автора творів і його бачення навколишнього світу йдеться в цій статті.

Спочатку запитання. Де нaроджуються видатні люди? А де прості смертні? Правильно, і ті, і інші народжуються у пологовому будинку. Буває, правда, рідше, коли дитинка народжується на борту літака чи корабля. Всяке бувало і в давні часи, трапляється і в наш час.

А ось наш шанований гість, художник, професор Львівського інституту мистецтва, нині Академії мистецтв Богдан Сорока народився 1940 року в ...тюрмі. І в цьому немає нічого дивного. В нашій недалекій історіі було всяке, коли НКВДисти кидали людей до візниці за нізащо.

Спочатку Богданового батька, відомого львівського архітектора Михайла Сороку, який чомусь не був згоден з совєтською владою, у товарнякові вивезли у Сибір-матінку будувати Гулаги, а невдовзі і про матір згадали. І хоч вона була вагітна, це нікого не схвилювало. Туди її, за чоловіком, зводити комуністичні велети... Там він і помер.

Про ці та інші незвичні факти з свого життя Богдан Сорока розповів мені в один із днів, коли проходила виставка його творів в Едмонтоні.

А тепер про саму виставку, точніше, про твори, які були представлені на ній. Перш за все захоплює техніка виконання, незвичність почерку кожного твору і філософське трактування задуманого. Ось, приміром, лінорит, на якому горить свічка у пітьмі, а навколо злетілися звідусіль метелики. Не треба бути філософськи „підкованим“, щоб зрозуміти ідею автора, про те, що страсті згублять їх життя. Хіба не так? Автор і дав підпис до цього твору „Страсть наша губить нас“. І слід сказати, що переважна більшість ліноритів, які привіз наш гість з України і які експонувалися на виставці, виконані у мистецтві зображання предметів лініями і штрихами на високому художньому рівні. Відзначається кожна робота й тим, що над нею треба подумати, порозмислити. Багато думок викликають лінорити „Праця для всіх єдина“, „3алежить від самого себе“. „Єдність непереможна“, „Безчесно не допомогти нещасним“, „Любов нероздільна“, „Сни приємні та марні“ та й всі інші твори з цього циклу.

А започаткувалася у Богдана схильність до творчости зображення лініями і штрихами без фарб у 1969 році, коли в Бельгії готувалася до друку книжка віршів поета-дисидента Ігоря Калинця і йому запропонували виготовити малюнки до неї. Чорно-білі лінорити всім сподобалися „навіть мені...“ – усміхається художник. І я в основному тепер займаюся цим видом творчості. У цьому ж стилі серії „Архітектурні пам’ятки Львова“. Частина ліноритів з цієї серії була представлена на виставці у Пластовій домівці і викликала жвавий інтерес у любителів світу прекрасного.

Цікава і ще одна серія, створена Богданом Сорокою і яка була показана на виставці, – це серія „Похід гномиків“.Щось незвичне, не одноманітне приваблює не лише увагу дітей, але й дорослих. Я спеціяльно спостерігав за враженнями відвідувачів, жоден з них не відійшов від гномиків без усмішки – ні малюк, ні пенсіонер.

З своїми творами Богдан Сорока побував в Англії та Франції, Австрії та Німеччині, США та багатьох інших країнах. І скрізь його творчість була схвально зустрінута любителями світу прекрасного. Так було і в Монтреалі та Торонто, і в Едмонтоні, де художник демонстрував свою творчість вперше ще десять років тому, так було і в інших країнах світу.