Ака Папіш,
Калгарі

У Калгарі 23-25 листопада 2001 року відбулася виставка праць Галини Кошарич. Привітальне слово сказав Нестор Папіш, описуючи біографію мисткині та звернувши увагу зібраним, що це 16-та особиста виставка мистецьких творів Галини Кошарич. Ця виставка, котра відбулася у приватній галерії пані Кошарич, налічувала 32 картини, майже всі у так званому модерному фігуративному стилі.

Галина Кошарич народилася в Україні, та після Другої світової війни переїхала до Австрії, тоді переселилася до Венесуели, в Південну Америку.

Під впливом мистців-українських емігрантів Василя Григоровича Кричевського й Галини Мазепи розвивалося у Галини Кошарич зацікавлення до малювання. Тропічний краєвид вплинув на розвиток стилю мисткині, а саме на вживання чистих, живих, яскравих кольорів.

У 1966 році Галина Кошарич поселилася з чоловіком і з дітьми у Монреалі, де вона працювала у реалістично-імпресіоністському стилі. Вона студіювала малярство в університеті в Монреалі із професорами Джоном Міллером, великим кольористом, і Джеме Ґоріком, який вчив теорію кубізму. У 1987 році мисткиня закінчила ступінь Bachelor of Fine Arts у Конкордія Університеті і спеціалізувалася у Studio Art. Із цього часу щораз далі еволюціонувала у напрямку модерних течій.

У своєму мистецтві Галина Кошарич є дуже індивідуальна, її твори можна відразу розпізнати. Можна зачислити Галину Кошарич до модерністів. Вона пояснює, що майже всі її сучасні мистецькі твори виконані модерним фігуративним фрагментованим стилем. У цьому стилі завжди створено площину, на яку накладено тему. Площина поділена на частини, завжди з відношенням до теми картини. Сюжети картин можна поділити на три групи: краєвиди, квіти і мертва природа, композиції з людськими фігурами.

У картині Київ 2000 є мапа Києва, поділена на квартали міста, подані в різних кольорах. На них накладено історичні, культурні, релегійні памятки, як, нaприклад, Андріївський Собор, памятник Богданові Хмельницькому, оперний театр, памятник Володимира Великого, Печерська Лавра та інші. Таким самим способом виконані теми Львів і Фрагменти Буковини.

Мисткиня також намалювала картини про гуцулів. Площина представлена пасками вогню, а на них розташовані гуцули-танцюристи довкола ватри.

Популярними були сюжети танцювальних ансамблів. Площина поділена на підставі сцени з рефлекторами світла. Проміння світла перебивають силуети танцювальних груп.

Маки відбиваються через хвилясте враження фіранки на вікні.

У всіх цих картинах – Київ, Львів, Різдво, Великдень, Матір Божа, історія піонерських часів, гуцули, танцювальні ансамблі, квіти, калина, півники площина завжди повязана з темою. У всіх творах помітно вплив кубізму. Мисткиня є кольористом, тобто кольори поєднані гармонійно у своїх комбінаціях. Пані Кошарич немає на канві великих порожніх площин. Деякі площини вкриті ритмічними рядами горизонтальних, вертикальних та інших комбінацій променів світлого кольору і форми. Інші площини поділено на асиметричні форми, завжди з відношенням до теми. Всі мистецькі твори виконані олійною технікою.

Із 1966 року Г. Кошарич брала участь у близько 30 групових виставках в Канаді і в США, включаю-чи Монреаль, Оттаву, Вінніпег, Реджайну, Едмонтон, Міннеаполіс.

Галина Кошарич також мала 16 особистих виставок, котрі відбулися в Саттон, Квебек, у Монреалі, Саскатуні, Едмонтоні і в Калгарі.

Твори Г. Кошарич знаходяться у приватних родинних збірках, а також і в різних ширших збірках, включаючи Український Канадський Архівний Музей в Едмонтоні, Український Музей Канади в Саскатуні, Шпиталь при Альбертському Університеті в Едмонтоні, та Музей Цивілізації в Оттаві.

Галина Кошарич була запрошена на виставку у музеї Тараса Шевченка у Києві. На жаль, через особисті причини виставка не відбулася.

У приємному настрої і у гарному товаристві люди провели час на відкритті виставки, і доказом цього стало придбання половини картин.