Петро Саварин

Цього року Едмонтонський симфонічний оркестр відзначає своє 50-річчя, а закінчить свій ювілейний сезон спеціальним концертом 8 червня цього року премєрою ораторії Шевченкового “Посланія” Мар’яна Кузана і симфонією А. Малера. Концерт відбудеться у Вінспир Гол, а симфонічним оркестром диригуватиме славнозвісний Ґжеґож Новак. В ораторії “Посланія” візьме участь хор “Дніпро” під диригуванням Марії Дитиняк, Чоловічий хор Едмонтону під диригуванням Ореста Солтикевича і окремі співаки та солісти.

Композитор Мар’ян Кузан відомий едмонтонцям із 1988 року, коли Едмонтонська українська католицька єпархія (EУКЄ), під проводом Комітету на чолі з о. Богданом Снігуровичем, відзначала 1000-річчя Хрещення України його ораторією Шевченкових Неофітів на замовлення ЕУКЄ і владики Михайла Гринчишина, координатора всіх українських католицьких святкувань у вільному світі. Але Мар’ян Кузан з Парижа скомпонував ораторію Шевченкового “Посланія” вже на замовлення Альбертського товариства збереження української культури (АТЗУК).

Ідея написання ораторії “Посланіє” виникла в квітні 1987 p., коли автор цих рядків як президент CKBУ із дружиною Олею відвідував українську громаду в Парижі. На цьому місці згадаю, що, замовляючи у Кузана ораторію “Посланіє” 1989 p., AT3УK надіялося поставити її у 1991-92 p. в Едмонтоні з нагоди 100-річчя поселення українців в Канаді, але це з різних причин не вдалося. І от, нарешті, Едмонтонський симфонічний оркестр таки виконає ораторію Шевченкового “Посланія” Мар’яна Кузана, але вже з нагоди свого 50-річчя.

Все одно цьому треба радіти з багатьох причин. В першу чергу, “Посланіє”, поруч із “Заповітом” – це найбільший особистий твір найбільшого українського поета і пророка Тараса Шевченка. Хто не знає такої Шевченкової правди-прохання, як “Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужому научайтесь, свого не цурайтесь”. Це відноситься до знання української мови, історії, культури, цілої української спадщини. “Або Обніміте, брати мої, найменшого брата, нехай мати усміхнеться, заплакана мати”, де вже йдеться про єдність народу у боротьбі за свою волю і незалежність, “у своїй хаті”.

Та чи багато українців навіть в діаспорі знає, що ці правди-прохання Шевченка із його геніального “Посланія”, твору, який він написав ще 1845 p., починаючи цитатою із посланія Апостола Йоана: Якщо хто каже, що люблю, мовляв Бога, а брата свого ненавидить, то це брехня? Або чи хто коли чув навіть в діаспорі “Посланіє” у музичному оформленні, у виконанні симфонічного оркестру і хору? Про Україну, де ця поема була заборонена чи сфальшована, немає навіть що говорити! Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину, пише Шевченко, немов передбачаючи теперішню, в першу чергу політичну і соціальну кризу в Україні, яка змушує українців шукати працю за кордоном, замість того, щоб розбудовувати власну свою хату.

Тому хочеться вірити, що 8 червня не буде у Вінспир Гол жодного порожнього місця, тим більше, що Мар’ян Кузан чудовий композитор, як це ми переконалися із його ораторії “Неофіти” в 1988 році.