ІІ Фестиваль українців Татарстану “Сорочинський ярмарок”
 
Людмила Найденко

У минулому році в Нижнєкамську товариством „Вербиченька” був проведений І Фестиваль українців Татарстану. Там же було прийнято рішення такі свята проводити щорічно: II Фестиваль було вирішено провести у Набережних Човнах, а III – у Казані. І ось 30 березня 2003 року II Фестиваль українців республіки відбувся. Він був незвичайний і нетрадиційний. Приурочено його до дня народження Миколи Гоголя, і носив він назву славетного „Сорочинського ярмарку”. Пройшло свято на затишній та гостинній сцені Набережночовнинського палацу культури „Родник”, декорації якої повернули глядачів у далеке минуле рідної української землі. І господиня сцени, Ліна Бандурина була просто незрівнянна.
Чого тільки не побачили глядачі на ярмарку!.. Було багато чудових пісень у виконанні набережночовнинської громади „Батьківщина”. Їх чудові голоси у повній мірі відобразили всю мелодійність української пісні – і гучної, і співучої, і гумористичної. Порадували гостей фестивалю українці Казані. Вони привезли на ярмарок чудові пісні, які виконували і професійні співаки, і аматори сцени, і навіть маленький хлопчик. Віршовану гумореску прочитала Оленка Чорняєва.
І вже зовсім „на ярмарковий лад” була настроєна „Вербиченька”. Весь її виступ був насичений сценками, які відображали справжній характер взаємовідносин українського простого люду, торгуючого народу. По-бачили глядачі сварливу „Парасю”, що чоловіка зовсім „загризла” своїми доріканнями, і хитруватого „кума”, який мало чужу жінку не сторгував, і„сусіда напідпитку”, і „незрівнянну Проню Прокопівну”. Дві сусідоньки з’ясовували, у яких краях шляхетні та ґонорові мужчини водяться. Всіх знайомих обмовили, всі „кісточки перемили”, як годиться. А чим тільки не торгували на ярмарку!.. Ложки, хустки, гребінки, бублики, макітри опішнянські, „зелень” (виявилося, що то „доляри”), кроля навіть придбали, що „ще сьогодні ловив мишей”, а курку синеньку, хоч і непорочну, так ніхто й не купив (хоча одна дорідна жіночка дуже цікавилася, чим же її годували, щоб схуднути і самій). Перепліталися гумористичні сценки дотепно і доречно підібраними піснями.

Продемонстрували свої таланти учні недільної школи Нижнєкамська. Вони і на овочі „перетворювалися”, показавши, як „ходить Гарбуз по городу”, і демонстрували, що у крамниці може статися, якщо рідної мови не розуміти, і „Гопачка”, звичайно, танцювали.

Справжньою прикрасою фестивалю були вірші Валентини Са-довникової. Як завжди, вони гармонійно влилися у канву сце-нарію. А пісня на її слова просто вразила всіх присутніх! За плідну творчість пані Валентині було урочисто вручено спеціальний подарунок – „Український словник” від Ніжинського педагогічного університету ім. М. Гоголя.

Подарунки на цьому не закінчилися, а лише почалися. Почесними і дорогими гостями фестивалю були пан Михайло Горинь, президент Української Всесвітньої Координаційної Ради, його прес-секретар пані Світлана Остапа з Києва та заступник голови Об’єднання Україців Росії пан Юрій Кононенко з Москви. Пан Горинь високо оцінив роботу українських організацій республіки Татарстан. Він нагородив Почесними грамотами УВКР казанську „Україну”, набережночовнинську „Батьківщину”, нижнєкамську „Вербиченьку” та їх керівників і передав привітання від Віктора Ющенка. Також від УВКР було нагороджено українську недільну школу Нижнєкамська. У своєму виступі Михайло Горинь підкреслив, що, побувавши у багатьох українських організаціях світу, самої України та діаспори, не думав, що у Татарстані розвиток української культури поставлено на такий високий рівень, що саме тут земляки мають таку гарну підтримку від керівництва як окремих міст, так і республіки в цілому, що саме тут так багато уваги приділяється плеканню української мови та піклуванню про дітей.

Від Об’єднання Українців Росії пан Кононенко передав привітання та вручив святкові подарункиучасникам фестивалю. Щиро поздоровив усіх присутніх з таким великим святом українства у Татарстані президент Асоціації національно-культурних організацій Республіки Татарстан Сагіт Джаксибаєв, який протягом багатьох років бачить, як працюють українські організації республіки, підтримує нас, приділяє заслужену увагу. Він вручив організаціям чудові видання святкових примірників книги АНКО та побажав подальших успіхів. Привітала всіх присутніх з таким чудовим святом заступник голови адміністрації міста Набережні Човни, яка теж не залишає човнинських українців без уваги. Усі організації отримали подяки за проведення фестивалю від директора Палацу культури „Родник” пані Фаріди Белецької.

Закінчився фестиваль величавим бенкетом, який було влаштовано господарями цього прекрасного свята, за що їм велика наша подяка.

29 березня почесні гості з Києва та Москви відвідали Казань, 30 березня побували у Набережних Човнах, а 31 – у Нижнєкамську. Зібралися вони у затишному приміщенні Українського культурного центру СШ №32. Прибула сюди і заступник голови адміністрації нашого міста пані Ільсія Мєзікова. Присутні ознайомилися з нашою „українською хатинкою” та її експонатами, бібліотекою, шкільним обладнанням, пам’ятними альбомами про роботу товариства та школи. Та головним, звичайно, було плідне спілкування. Під час тривалої розмови пан Горинь висловив глибоке задоволення від візиту та подякувавпані Мєзіковій за розуміння проблем та підтримку заходів „Вербиченьки”. Та, у свою чергу, склала подяку панові Михайлові за візит, за високу оцінку роботи і запевнила, що „з добрими людьми завжди добре спілкуватися”. Отож маємо надію, що й надалі будемо працювати на користь і нашої неньки-України, і батька нашого Татарстану, і нашого чудового й затишного Нижнєкамська.

Хочеться підкреслити, що такі заходи, як оцей фестиваль, надають Товариству натхнення, безумовно, зміцнюють кожну українську організацію і український рух взагалі, додають людям почуття самоповаги, зміцнюють позитивнеставлення до нашої діаспори інших народів. І головне – наші діти відчувають причетність до українського руху, і ми впевнені, що вони підтримають наш прапор і понесуть його після нас.