Віктор Павленко
Помалу минає надзвичайно гаряче та зелене літо, на яке так довго всі чекали після довгої, затяжної зими, хоч і не такої суворої цим разом.
Тепер, добре відпочивши, знову пора братися за книжку. Живемо у країні високого матеріального добробуту, який часом викликає i людську байдужість до всього, іноді й до того, про що ми не повинні забувати.
А не повинні ми забувати саме про українську школу! Тому що українська школа це обовязок кожного з нас. Постараймося, щоб не пропустити ні одної дитини шкільного віку, яка б не записалася до рідної школи. Поцікавмося дітьми наших родичів, приятелів, знайомих чи наших сусідів. Чи записалися їхні діти до української школи?
Якщо ні, то поясніть їм про важливість цього завдання.
Більшість молодих школярів приваблює процес навчання, хоч це не у всіх повязано з прагненням до нових знань та умінь. Це загально.
Вчаться вони грамоти, бо мама так каже, учитель говорить те ж саме. Будучи вже більш дорослими, навчання вони розуміють по-іншому. У відповідь на запитання: "Для чого ти вчишся у школі?" – переважна більшість учнів відповідає: “Щоб стати освіченим, приносити якомога більше користи собі, своїй країні, рідному народові, здобути добру та цікаву професію”. Добра успішність має для них цінність не сама по собі, а тому, що служить задоволенню їхнього прагнення зайняти належне місце в суспільстві. Та це ще не все, бо в загальну науку наших дітей потрібно обов’язково включити українську школу, яка дасть знання з усіх загальноукраїнських предметів.
Особливу увагу потрібно звертати на знання української мови, яка є значною запорукою успіхів в українській школі.
Українська мова не закоріниться в хаті: де нею не говорять, де не плекається релігія, українська культура, де не видно зразків рідного мистецтва, де не видно української книжки чи газети. Молодь та батьки повинні належати до українських організацій.
Важлива роль у формуванні особистости дитини, зокрема в розвитку її мови, належить родині. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє в колі близьких людей мами, тата, баби та діда.
Одначе дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературної мови лише в школі, і не звертає належної уваги на формування мови у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з самого малку, коли вона починає вимовляти перші слова. Щоб забезпечити правильний мовний розвиток дитини, треба починати вже з перших місяців її життя.
Правильна мова допомагає дитині встановлювати звязок з іншими, вільно передавати свої думки й бажання, сприяє успішному навчанню в школі. Над розвитком дитячої мови потрібно працювати протягом усього дошкільного віку, тоді можна сподіватися й на успіх. Людина є повновартісною лише тоді, коли знає мову свого народу, тоді вона має доступ до всього рідного; може обороняти чи пропагувати свою національну приналежність.
А взагалі: “Українська мова – це ключ до української душі, ключ до існування українського народу. Коли українець не говорить своєю мовою, він не може по-справжньому любити Україну. Чужа мова не вяже українців з Україною. Чужою мовою можна тільки допитатися до України, можна захоплюватися її красою, але збагнути її душу не можна. Без знання української мови ми відчужуємося від свогo коріння і поволі можемо зникнути як народ. Кожну українську душу повинна запалювати іскра любови та обов’язку до рідного народу”. Так думала Емілія Остапчук, яка народилася в Канаді.
Це плекали українці, які прибули більш як сто років тому в Канаду. В тяжких обставинах того часу вони старалися будувати в першу чергу церкви, а при них рідні школи. Так і сталося, привітна канадська земля зарясніла ними вздовж і впоперек цілої Канади, від сходу починаючи і на заході, канадськими преріями закінчуючи.
Перебувачи в Торонто, ні з чим не маємо проблеми, живемо тут, не відчуваючи чужини. Маємо велику кількість церков, шкіл, дитячих садочків, є тут вечірні школи, різні курси, дитячі програми, освітні центри, комп’ютерні курси, ансамблі та музеї. Відбуваються тут Фестивалі живого слова та Свята книжки, які є важливими чинниками у плеканні української мови. Значно нам допомагають у громадському житті радіопрограми та телепрограми, які утримують наші звязки.
Щоб більше ознайомитися з усіма українськими організаціями, потрібно лише заглянути в Український Довідник Інформацій. Їх там багато. А поки що збираймося та попрямуємо до української школи. Там нас чекають!
Необхідну інформацію можна отримати в Українській Шкільній Раді м. Торонто – тел. 416-236-0844, факс: 416-236-0925.