Закарпаття не забуло…

Зірка Ґренджа-Донська,

Міннеаполіс, МН


Недавно повідомили мене з Ужгорода, що 11 лютого ц.р. в обласному музично-драматичному театрі відбулося урочисте святкування, присвячене 63-й річниці обрання першого Сойму Карпатської України. Як відомо, ця історична подія мала місце 12 лютого 1939 року, коли закарпатці майже 93-ма відсотками голосування дали відповідь світові на питання, хто вони є.

Свято відбулося з ініціaтиви Закарпатської oбласної державної адміністрації та її голови Геннадія Москаля. Це було перше офіційне відзначення цієї історичної дати на державному рівні. В програму свята входила й презентація книжки-щоденника Василя Ґренджі-Донського Щастя й горе Карпатської України. Мої спогади.

Сцена театру була святочно прибрана квітами. На стіні висів ве-ликий тризуб, а по двох боках його були портрети прем’єр-міністра Карпатської України о. Августина Волошина та поета й письменника Василя Ґренджі-Донського. В президії на сцені сиділи члени і близькі родини поета.

Програму відкрив своїм віталь-ним словом голова Геннадій Москаль. Він підкреслив значення подій в 1938-39 роках, коли жителі Закарпаття висловили одвічне прагнення закарпатців до єдности зі своїми братами-українцями по той бік Карпат. Голова присвятив велику увагу відзначенню заслуг сучасників тих легендарних подій, чільних твор-ців Карпатської України і ролі преси, головно Нової Свободи, редактором якої був В. Ґренджа-Донський. Голова навів статтю В. Ґренджі-Донського із Нової Свободи п.н. Сьогодні велике свято, опубліковану в день виборів Сойму, і додав: ...Навіть з цих полумяних слів відданого сина Срібної Землі та всієї України видно, яке відчуття щастя і свята оволоділо того дня серцями наших краян. Воля не дарується, не падає з неба, вона здобувається у борні і, перш ніж настати, повинна прорости у душах людей квіткою свободи, почуттям єдности народу. Саме така квітка розквітла зимового 12 лютого 1939 року на Срібній Землі. І наше з вами завдання зробити все від нас залежне, аби вона не зівяла, а квітла й надалі, сіючи в наших душах і в душах нащадків насіння любови до отчої землі, почуття єдности та вічного свята, з чого проросте одна велика квітка, iм’я якій УКРАЇНА. Після виступу голова особисто передав братові та рідним і близьким поета примірники книжки В. Ґренджі-Донського, яка вперше побачила світ в Україні за підтримки oбласної державної адміністрації.

В дальшій програмі виступив брат поета Іван Ґренджа, безпосередній учасник тих історичних подій, який поділився з присутніми спогадами про свого брата та про події далекого 1939 року. Подякував голові Г. Москалеві за цінний дарунок і за видання його дер-жавним коштом.

З короткою промовою виступив Василь Ільницький, директор Видавництва Закарпаття, в якому вийшла друком книжка поета. 3 історією подій на Закарпатті ознайомив присутніх доктор історичних наук, професор Ужгородського національ-ного університету Микола Веґеш. Присутні з цікавістю прослухали і розповідь Ганни Рекіти, вчительки Тячівської загальноосвітньої школи ім. В. Ґренджі-Донського, заслуженої вчитель-ки України та директора меморіального музею поета в Тячеві. У своїй промові вона, між іншим, сказала: ...За оцінкою Дмитра Павличка, щоденник поета є вічно живий документ, якому ще не складено ціни і який повинен стати промовистою главою в книзі державного буття укра-їнського народу... А Микола Мушинка, відо-мий словацький україніст, зауважив, що якби Василь Ґренджа-Донський нічого більше не написав, тільки Щастя й горе Карпатської України, то він і так заслуговує, щоб його імя було золотими літерами вписане в пантеоні найвизначніших діячів України... Племінниця поета Наталія Ґренджа, учениця 10-ого класу Виноградівської загальноосвітньої школи, продекламувала вірш поета “Моїй донечці”, який поет написав у тюрмі незадовго перед своєю очікуваною стратою. Подякувала всім, хто був причетний до виходу у світ книжки, подякувала і всім присутнім у залі, що прийшли відзначити це велике свято.

Програма закінчилася виступом заслуженого Закарпатського народного хору та артистів обласного українського музично-драматичного театру з оригінальною програмою.

Запрошення на це незвичайне свято дістала і я від організаторів, але, хоч як серце бажало поїхати, на жаль, моє здоровя не дало мені можливости цього зробити. Я вдячна своїй родині, що прислала мені інформації про перебіг свята, які мене до глибини душі зворушили.

При цій нагоді бажаю від себе висловити тут публічно щиросердечну подяку голові обласної державної адміністрації Геннадію Москалеві за його ініціативу провести на державному рівні вперше за 63 роки святкування історичних подій 1938-39 років на Закарпатті і тим по-казати світові, що Закарпаття не забуло своїх світлих історичних днів. Висловлюю голові Г. Москалеві також свою глибоку вдячність за його ініціативу видати вперше в Україні щоденник мого батька за державний кошт, щоб передати його цілому українському народові і ознайомити з подіями, які відбулися на нашій Срібній Землі, на землі найменшої дитини нашої Матері-України.