Юлія Войчишин
Амбасадорські вечори, організовані Кафедрою українських студій Оттавського університету, набирають щораз більшого розголосу і зацікавлення як університетських, урядових та дипломатичних кіл, так і студентства та громадськости. Цього разу такий вечір відбувся 16 травня в The Senate Room, Tabaret Hall Оттавського університету. Головним доповідачем був посол Польщі в Канаді д-р Павел Добровольскі, тема доповіді: Чи дозволимо історії вмерти? Україна, Польща й Європа в ХХІ столітті (Do we let history die? Ukraine, Poland and Europe in the XXI century).
Вечір відкрив і представив допо-відача керівник Кафедри українських студій, професор політичних наук д-р Теофіль Кіс. Д-р Добровольскі народився у Варшаві в 1954 році. Навчався у Варшаві й Америці. Вивчав історію у Варшавському університеті і в Інституті історії Польської Академії Наук, де здобув у 1983 році докторат за тему про середньовічну англійську аристократію. Після цього продовжив наукову працю 1983-1985 року у Ватикані як стипендіaнт Папи Івана Павла II. Викладав в університетах в Кєлце і в Люблині, написав понад 40 книжок і статей, i опрацював 50 титулів у Великій польській енциклопедії. Він також був автором телевізійних виховних програм. Був генеральним консулом в Единбургу в Шотландії у 1990-1995 роках і заступником директора в Кабінеті міністрів 1999-2000 p. Призначений послом до Канади в 2000 році. Він ерудит з приємною зовнішністю та почуттям гумору.
Свою доповідь д-р Добровольскі почав інформацією, що польський президент 18 квітня цього року висловив співчуття з приводу Акції Вісла, коли польський комуністичний уряд в 1947 році насильно виселив 140 тисяч українців з південно-східних земель на захід Польщі. Він подає це як приклад складних відносин між Україною і Польщею і твердить, що, незважаючи на взаємні історичні образи, він як історик не радить відкидати минулого, а радше на минулих помилках навчитися співжити, бо, живучи поруч, іншого нам не дано. Це зрозумів польський некомуністичний уряд, і в 1991 році Польща була першою державою, яка визнала незалежність України. Д-р Добровольскі твердить: It is firmly believed in Warsaw that independent, prosperous and democratic Ukraine enhances Polands own sense of security. Тому Польща підтримує переговори НAТОУкраїна і співпрацює з Україною в миротворчій службі в Косово.
Минулі конфлікти, на думку посла, народжені в основному неправильними політичними рішеннями обох народів. Поляки, ще творячи Польсько-Литовську державу, не подумали включити як третього партнера тодішню українську сторону, тим самим творячи федерацію трьох народів; а козаки, підписавши Переяславську угоду, стали незалежними від Польщі, але потрапили в ще більшу залежність від Росії. Друга світова війна загострила ці конфлікти. Польські надуживання супроти українського населення в 1930-их і 1940-их роках посол вважає ранніми виявами т. зв. ethnic cleansing, тоді як поляки не можуть простити українцям вбивств на Волині і терористичних акцій УПА.
Багато з того було роботою підпільних груп совєтських партизанів, щоб загострити відносини між поляками й українцями.
Під сучасну пору Польща готується до вступу в Європейський Союз і в звязку з тим мусить упорядкувати свої кордони пристосувавши свої еміграційні закони до європейських, зокрема ввести візи. Посол обіцяв, що Польща буде підтримувати Україну і дораджувати в справах членства в Європейському Союзі. На закінчення він заявив: Despite the rivers of blood that divided us, the Poles are willing and ready to learn how to be Ukraines loyal neighbors and friends in the Europe of XXI century. Закінчив свою доповідь д-р Добровольскі словами: Хай живе Україна!
Присутній на вечорі посол України д-р Юрій Щербак у своєму коментарі на доповідь висловив щиру подяку за обєктивну аналітичну оцінку взаємовідносин між поляками й українцями протягом історічного періоду і в контексті європейського процесу інтеграції. Він також подякував послові за його визначну діяльність у зміцненні порозуміння між Україною і Польщею. Закінчив свій коментар словами: Хай живе Польща і хай живе Україна!
Доповідь викликала жваву дискусію і посол відповів на багато поставлених питань. Професор Кіс привітав присутнього в залі литовського посла Рімантаса Сідлавскаса і закінчив вечір, подякувавши послові Добровольському за справді цікавий і корисний погляд на історію обох наших народів.