Віра Ке

22 липня 1944 p. помер О.Олесь, справжнє імя та прізвище Олександр Кандиба, один з найвидатніших українських поетів ХХ століття. Його твори віддзеркалюють бурхливі настрої революційних часів і глибокі переживання в часи Першої світової війни, а потім у період української національної визвольної боротьби. Його особиста лірика поєднується з громадськими настроями, з надією на національне визволення із розчаруванням поразкою революції 1905 p. З тих часів залишилася поезія Айстри, в якій поет передає символічно і дуже тонко свій біль через кривду, яку ворог заподіяв Україні. Айстри стали пописовою точкою для всіх співачок тодішніх часів.

“Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли.

І стали рожевого ранку чекать, і в райдугу барвів життя убирать...

І марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про соняшні дні.

І в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не вянуть, де вічна весна

Так марили айстри в саду восени. Так марили айстри і ждали весни

А ранок стрічав їх холодним дощем, і плакав десь вітер в саду за кущем.

І вгледіли айстри, що вколо тюрма І вгледіли айстри що жити дарма,

Схилились і вмерли І тут мов на сміх, засяяло сонце над трупами їх”.

Цікаво, чи десь або в когось збереглися ноти до цієї пісні. Вона особливо прекрасно звучала в альтовім виконанні. Поруч з мотивами національно-громадської лірики є в Олеся також мотиви особистої лірики:

“Коли хочеш знать, серденько,

як тебе люблю,

Єсть ту гай один близенько, там щебече соловейко про любов мою”.

Поезія О. Олеся часто навіяна чистим подихом народної пісні. Вона притягала композиторів писати до неї композиції. Наприклад, Микола Лисенко написав музику до багатьох його віршів. Яків Степовий написав музику до слів Не беріть із зеленого лугу верби. Прегарний музичний твір на поезію Сосна написав К. Стеценко.

О. Олесь був батьком Олега Ольжича-Кандиби.