Звернення Світовог Конґресу Українців

Кожна річниця Незалежности нашої Батьківщини та відродження духовно-національного і соціально-економічного життя нашого довгостраждального народу це поновлене торжество, сповнене радости та надії. Бо ж не так давно наші найсміливіші сподівання про майбуття нашого люду не змогли передбачити такого торжества. Не так давно на рідній землі ми відчували гніт жорстокого окупанта, а поза Україною нас знесилювали процеси змагання за ідентичність та самозбереження.

Ми розуміємо, що ще одна річниця – це не тільки нагода святкувати, але також нагода зупинитися і зробити підсумки наших успіхів та невдач. Робимо це не для того, щоби критикувати лиш для критики сьогоднішню владу в Україні, а радше, щоби прискорити процес нашого відродження та запевнити його майбутність. 24 серпня 1991 року не має бути ще однією історичною датою чи проголошенням, а має увіковічнити реальний зміст національного розквіту українського народу і його незалежної правової держави та всіх національних меншин, котрі проживають на території України. Проповідував колись Тарас Шевченко, що ...її окраденою збудять. Наше стремління, щоби вона окраденою більш не була.

Цей рік показав, що наш народ на Рідних Землях політично усвідомлюється, що помимо зловживань злих людей народ все-таки зумів вибороти перемогу, рішуче вийшовши на березневі вибори, щоб стати врешті господарем своєї землі. Те, що перемогу народові не вдалося вповні використати, не зменшує важливости цього народовиявлення, бо таки вдалося довести владі, що державою має правити народ. Також вітаємо ініціативу уряду завершити справедливе вирішення питання боротьби ОУН-УПА. Натомість абсолютно неприйнятними для нас є укази про відзначення трагічного Переяслава та співпрацю над узгодженням нашої історії з тими, котрі нас намагалися стерти з лиця Землі.

На жаль, останній рік також показав, що поки що в України правдивих друзів у міжнародному співтоваристві мало. Ті, котрі відкрито проголошують свою приязнь, виявилися нещирими, а віковічні вороги виявили свої справжні наміри. Мабуть, найбільше розчарування прийшло з боку Сполучених Штатів Америки. Ми сподівалися на взаєморозуміння, а США повернулись у бік нашого колишнього поневолювача і ворога.

Також розчарування прийшло у духовно-релігійній сфері. Впродовж віків наші національні Церкви та глибока духовність українців зберегли наш народ у любові до Господа Бога та у вірності до української нації. Українська Православна Церква, чи то Автокефальна, чи Київського Патріархату, але без верховенства Москви, а також Українська Греко-Католицька Церква далі очікують на підтримку влади. Поки що таку підтримку одержує тільки Церква, якою керує Москва.

В діаспорі ми вперше відчули зацікавлення, а то й піклування з боку влади в Україні. Одначе це піклування чи заступництво майже не відчувається там, де його найбільше потрібно відносно до наших братів сестер у Росії, котрих гноблять так, як це робила імперія. Уже настав час, щоб державна влада почала конкретно допомагати діаспорі, котра сьогодні становить не менше однієї третини всього українства у світі.

З такими думками ми шлемо привітання нашому народові в Україні та у діаспорі.

Український народе, ти є основою власного духовного відродження, від тебе залежить краща твоя доля. Ми вітаємо також ієрархів всіх наших національних Церков, котрі дійсно піклуються нашим людом. Вітаємо голів держав у країнах, де ми проживаємо, котрі підтримують духовне, національне і економічне відродження нашого народу. Зокрема, вітаємо Президента, Голову уряду і Голову Верховної Ради України та всіх, котрі працюють для добра української України, яка є нашою спільною Батьківщиною. Любіть її, писав Тарас Шевченко. А ми скажемо: “Любимо та будемо працювати для неї вона у нас єдина мати!”