Я. Лучка

Це не лише слова популярної української пісні, це й назва нововиданої книжки-спогадів авторства пані Надії Дідух, що проживає в Торонто. Нещодавно відбулася у домівці Суспільної Служби Українців Канади офіційна презентація цієї надзвичайно цікавої і значущої за змістом книжки, в якій з непідкупною щирістю і непересічною майстерністю описана доля однієї з мільйонів галицьких українських родин, котрим судилося пережити різні режими, війни, репресії, тюрми, заслання. Трагедія окремої людини це само по собі велике горе, та коли цe трагедія мільйонів це вже народний катаклізм. Авторка вважає, що було б неприпустимо замовчувати і не залишити наступним поколінням спогадів про все пережите нами. І не тому, щоб виставити себе багатостраждальними, вилити свої жалі, а скоріше тому, щоб застерегти від фальсифікації оцінки епохи, яка продовжувала такі людські трагедії.

Наша жорстока епоха завдала нашій нації незчисленних глибоких ран, знівечених доль, інтелектуальних втрат і людських жертв. Час невмолимо пливе і стирає завдані рани на тілі людського життя. Все пережите нами ца наша історія, це школа нашого виживання в різних життєвих ситуаціях, це той досвід, який ми повинні залишити нашим нащадкам не лише на згадку, а для глибокого усвідомлення, узагальнення й грунтовних висновків на майбутнє. Рецензент книжки академік УВАН України М. Голубець дає високу оцінку книжці-спогадам, яка читається з великим хвилюванням і на одному диханні, а образна, колоритна, жива мова авторки перетворює мене в учасника тих життєвих подій, родинної трагедії, боротьби за фізичне й моральне виживання, а згодом радісних хвилин повернення на Батьківщину.

Ми знаємо пані Надію Дідух як добровольця Суспільної Служби, яка у відділі ручних робіт чудово розписує кераміку. Вона також є довголітнім референтом преси та інформації та співредактором вісника Соняшний промінь, який користується популярністю. Але вона також була довголітнім професором Львівського університету, здобула науковий ступінь, була автором багатьох статей, рецензій, новел. Це дозволило їй по-філософськи осмислити пережите, сприйняти його як життєвий досвід, як Божу волю і, врешті, як перемогу в життєвій боротьбі, як гарт душі та тіла, як поглиблення світогляду.

Публіцистичні праці та книжка Два кольори мої відображають силу інтелекту й багатство душі авторки, бо не писала вона заради визнання, а виклала свої думки за покликом серця і потрактовує їх як естафету від минулого до сучасного для майбутніх поколінь нашої нації.

Таку книжку варто прочитати і по рядках і між рядками.

Вдячні присутні на презентації обдарували авторку чудовими квітами, просили автографів, бажали творчих і життєвих успіхів.